Найбільш приємний і корисний відпочинок влітку — відпочинок на воді. Однак, перебуваючи на водних об’єктах, завжди треба пам’ятати про безпеку.

Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Навчитись плавати потрібно кожному. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу товаришу, який потрапив в біду.

Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді.

Знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку. Необхідно звернути особливу увагу на пояснення юнацтву правил поведінки на воді.

Варто пам’ятати, що основними умовами безпеки є:

– правильний вибір та обладнання місць купання;

– навчання дорослих і дітей плаванню;

– суворе дотримання правил поведінки під час купання і катання на плавзасобах;

– постійний контроль за дітьми у воді з боку дорослих.

Загальні правила поведінки на воді:

1. Відпочинок на воді (купання, катання на човнах) повинен бути тільки у спеціально відведених місцевими органами виконавчої влади та обладнаних для цього місцях.
2. Безпечніше відпочивати на воді у світлу частину доби.
3. Купатися дозволяється в спокійну безвітряну погоду при швидкості вітру до 10м/сек, температурі води — не нижче +18° С, повітря — не нижче +24° С.
4. Перед купанням рекомендується пройти огляд лікаря.
5. Після прийняття їжі купатися можна не раніше, ніж через 1,5-2 години.
6. Заходити у воду необхідно повільно, дозволяючи тілу адаптуватися до зміни температури повітря та води.
7. У воді варто знаходитись не більше 15 хвилин.
8. Після купання не рекомендується приймати сонячні ванни, краще відпочити в тіні.
9. Не рекомендується купатися поодинці біля крутих, стрімчастих і зарослих густою рослинністю берегів.
10. Перед тим, як стрибати у воду, переконайтесь в безпеці дна і достатній глибині водоймища.
11. Пірнати можна лише там, де є для цього достатня глибина, прозора вода, рівне дно.
12. Кататися на човні (малому плавзасобі) дозволяється тільки після отримання дозволу та реєстрації у чергового по човновій станції.

Під час купання не робіть зайвих рухів, не тримайте свої м’язи у постійному напруженні, не порушуйте ритму дихання, не перевтомлюйте себе, не беріть участі у великих запливах без дозволу лікаря і необхідних тренувань.

Правилами поведінки на воді забороняється:

1. Купатися в місцях, які не визначені місцевими органами виконавчої влади та не обладнані для купання людей.
2. Залазити на попереджувальні знаки, буї, бакени.
3. Стрибати у воду з човнів, катерів, споруджень, не призначених для цього.
4. Пірнати з містків, дамб, причалів, дерев, високих берегів.
5. Використовувати для плавання такі небезпечні засоби, як дошки, колоди, камери від автомобільних шин, надувні матраци та інше знаряддя, не передбачене для плавання.
6. Плавати на плавзасобах біля пляжів та інших місць, які відведені для купання.
7. Вживати спиртні напої під час купання.
8. Забруднювати воду і берег (кидати пляшки, банки, побутове сміття і т.д.), прати білизну і одяг у місцях, відведених для купання.
9. Підпливати близько до плавзасобів, які йдуть неподалік від місць купання.
10. Допускати у воді грубі ігри, які пов’язані з обмеженням руху рук і ніг.
11. Подавати помилкові сигнали небезпеки.
12. Заходити глибше, ніж до поясу, дітям, які не вміють плавати.
13. Купання дітей без супроводу дорослих.

Правила поведінки для дітей:

1. Купання дозволяється в спеціально обладнаних місцях, визначених місцевими органами виконавчої влади, під наглядом дорослих (педагогів, керівників або батьків).
2. До купання допускаються групи дітей до 10 чоловік під наглядом одного відповідального, що вміє добре плавати і знає прийоми рятування на воді.
3. Біля місця купання має бути обладнаний медичний пункт, а в разі його відсутності купання має здійснюватись під наглядом медпрацівника.
4. Місця купання обладнуються рятувальними постами з рятувальними засобами. Крім того, в місцях купання дітей ретельно перевіряється дно аварійно-рятувальними службами, про що складається акт перевірки, вимірюється температура води і повітря.
5. Діти допускаються до купання після огляду лікарем.
6. Роздягання та одягання дітей проводиться під наглядом організатора купання (одяг кожної дитини викладається у рядки окремими купами).
7. До і після купання проводиться перевірка наявності дітей, шляхом шикування їх в ряд у відповідності до своїх куп одягу.
8. Відповідальний за купання повинен: нагадати дітям правила поведінки на воді до початку купання, увійти у воду першим (до дозволеної межі), а вийти останнім.
9. При особистому купанні дітей дорослі зобов’язані постійно спостерігати за дітьми, що купаються.

Місця купання (пляжі) повинні відповідати санітарно-технологічним нормам:

1. Місця купання (пляжі) необхідно розташовувати вище за течією від портових споруджень, пірсів, причалів, суден, нафтоналивних пристосувань, спусків стічних вод і ділянок скидання промислових відходів.
2. Зона для купання не повинна перевищувати 1200 метрів уздовж і до 50 метрів від берега.
3. Дно водоймища на ділянці, відведеній для купання, повинно плавно опускатися від берега до глибини 1 м 75 см; гранична глибина для дітей молодшого віку і які не вміють плавати — 70 см, для дітей старшого віку — 1 м 30 см; швидкість течії води не повинна перевищувати 10 м/хв.
4. У місцях для купання не повинно бути виходу ґрунтових вод із низькою температурою.
5. Ділянки для купання позначаються буями, віхами, жердинами тощо.
6. На березі пляж потрібно огороджувати парканом, на пляжі повинні бути навіси і кабіни для переодягання.
7. За три метри від берега встановлюються рятувальні щити, на яких вивішуються рятувальні кінці Олександрова і рятувальні круги.
8. Рятувальний пост на пляжі дитячого табору або бази відпочинку виставляється організацією, що відповідає за них. Рятувальний пост виставляється на період купання або заходів, які проводяться на воді.

 

Надання невідкладної медичної допомоги постраждалим на воді

Серед станів з боку здоров’я людини, які потребують невідкладної медичної допомоги, найбільш часто, при нещасних випадках на воді, зустрічаються переохолодження і утоплення.

У разі загального переохолодження необхідно провести заходи, які відвертають можливість подальшого переохолодження. Мокрий одяг знімають, а хворого загортають в ковдру, можна зробити декілька активних фізичних вправ. Не слід давати алкоголь, через те що він підвищує потребу в кисні і може спровокувати виникнення судорог. При виникненні локального переохолодження або відмороження невідкладна допомога полягає у відігріванні уражених холодом ділянок шкіри з метою відновлення кровообігу в цих зонах. Пропонується зігрівання тканин занурюванням уражених частин тіла у воду, підігріту до температури 30-40° С, на 15-20 хв. Після цього відморожену частину тіла слід висушити і накласти асептичну пов’язку, покрити теплим одягом. При неможливості зігрівання теплою водою, необхідно застосовувати розтирання уражених ділянок шкіри етиловим спиртом або горілкою, дотримуючись заходів безпеки, направлених на запобігання механічного ушкодження відшарованої шкіри та інфікування.

При утопленні необхідно якнайшвидше витягти постраждалого з води. Рятувати потопаючих доводиться, коли: потопаючий знаходиться на поверхні, тільки що зник під водою або пробув під водою декілька хвилин. В цих випадках, перш ніж кинутися у воду, потрібно швидко оцінити становище і вибрати спосіб надання допомоги. Іноді, якщо випадок трапився біля берега можна кинути з берега предмет, за який може вхопитися потопаючий: рятівний круг, дошку, мотузку, кінець Олександрова і інш. Якщо поблизу є човен, необхідно використати його. До потопаючого необхідно підпливати таким чином, щоб він не бачив рятівника та не став чіплятися за нього. До потопаючої людини підпливають ззаду, якщо це неможливо, то потрібно піднирнути під потерпілого, захопити лівою (правою) рукою під коліно його правої (лівої) ноги, а долонею правої (лівої) руки сильно штовхнути ліве (праве) коліно спереду і повернути потопаючого до себе спиною.

У особи, яку взяли з поверхні води, частіше бувають психічні розлади, викликані страхом. Необхідно зняти з неї мокрий одяг, витерти тіло, дати 15-20 крапель настойки Валеріани чи крапель Зеленіна, заспокоїти та зігріти людину (укутати і дати гарячого напою).

Якщо свідомість відсутня (не реагує на звернення та легкі постукування по щоках), але збережені пульсація на сонній артерії та дихання, необхідно надати тілу постраждалого горизонтальне положення з повернутою на бік головою, дати вдихнути через ніс пари нашатирного спирту, яким змочений шматок вати, та провести вищевказані заходи.

Пульс на сонних артеріях перевіряється на рівні щитовидного хряща по черзі з обох боків. Дослідження пульсу на променевій артерії не доцільно, оскільки його відсутність тут ще не свідчить про зупинку кровообігу. Ознаками зупинки дихання є відсутність рухів грудної клітки, руху повітря через ніс та рот.

В разі, якщо свідомість, пульс на сонних артеріях відсутні, наявні ознаки зупинки дихання; широкі зіниці, але нема трупних плям, задубіння тіла, необхідно якнайшвидше почати відновлення дихання та кровообігу. По-перше, спробувати видалити воду з дихальних шляхів. Рідину з них можна частково вивести, трохи піднявши постраждалого за талію так, щоб верхня частина тулуба і голова провисали, або “перегнути” постраждалого через своє стегно при зігнутій в коліні нозі, одночасно натискуючи на його спину. Ці заходи необхідно проводити у виняткових випадках максимально швидко. Не слід пориватися до видалення всієї рідини або значної її частини, тому що це практично неможливо і потребує багато часу. На обстеження постраждалого, видалення рідини та підготовку до проведення штучної вентиляції легень є 4-5 хвилин, тому що потім відбудуться незворотні зміни в організмі.

Діяти треба швидко та послідовно:

1. Покладіть постраждалого на спину, на тверду поверхню.
2. Однією рукою відкрийте йому рота; пальцями іншої руки, загорнутими у салфетку або носову хустинку, видалити з порожнини рота пісок, мул та інші інородні тіла.
3. Рукою, підкладеною під потилицю, максимально розігнути хребет в шийному відділі ( це не потрібно робити, якщо є підозра на пошкодження цього відділу хребта), за підборіддя висуньте вперед нижню щелепу. Утримуючи її в такому положенні однією рукою, другою стисніть крила носа.
4. Наберіть повітря у свої легені, щільно охопіть відкритий рот пацієнта та зробіть пробне вдування повітря в його легені. Одночасно “краєм ока” контролюйте підіймання грудної клітки, якщо воно є — продовжуйте. У випадку, якщо грудна клітка не підіймається, або підіймається надчеревна ділянка, повторіть все з пункту № 2. Якщо щелепи постраждалого щільно стиснуті або є пошкодження щелепи, язика, губ, проводять штучну вентиляцію не методом “рот в рот”, а “рот в ніс”, затискаючи при цьому не ніс, а рот. Кількість вдувань — 16-20 за хвилину.
5. Для зовнішнього масажу серця розташуйтесь з боку від хворого; основу долоні однієї кисті руки покладіть вздовж передньо-нижньої поверхні грудини, основу другої долоні впоперек першої, розігніть руки в ліктьових суглобах. Робіть ритмічні поштовхи всією масою тулубу, зміщуючи грудину в напрямку до хребта з частотою 80-100 рухів за хвилину. Ознакою правильності виконання закритого масажу серця є наявність пульсових поштовхів, синхронно з натискуванням на грудину, на сонних артеріях.
6. У випадку, коли рятувальник один, співвідношення кількості вдувань до натискувань на грудину 2:15, якщо рятувальників двоє — 1:5.
7. Через кожні 2 хвилини серцево-легеневу реанімацію необхідно на декілька секунд припинити для перевірки, чи не з’явився пульс на сонних артеріях.

Масаж серця та штучну вентиляцію легень необхідно проводити до відновлення дихання, пульсу, звуження зіниць, покращення кольору шкіри. В тих випадках, коли протягом 30-40 хвилин, не зважаючи на правильно проведену реанімацію, змін у стані хворого немає, або з’являються трупні плями, задубіння, реанімаційні заходи припиняються.

 

Лікар-анестезіолог Полтавської центральної районної клінічної лікарні Ключикова О.В.

Дорогі колеги !

У день нашого професійного свята хочеться сказати багато теплих слів на Вашу адресу. Завдяки Вашій турботі та професійній майстерності у людини з’являється віра та надія на одужання і це найголовніше. Віримо, що минуть скрутні часи та негаразди і медик займе достойне місце в суспільстві нашої держави.

Від усієї душі бажаємо Вам здоров’я, щастя та безхмарного неба! Нехай усе у Вас буде добре!

 

Адміністрація Полтавської центральної районної клінічної лікарні та керівництво первинної профспілкової організації працівників охорони здоров’я Полтавської центральної районної клінічної лікарні

ІНФОРМАЦІЯ

щодо структурних підрозділів ПОКП «Полтавафарм», які приймають участь в реалізації Проекту «Доступні ліки» для забезпечення мешканців Полтавського району

№	Назва аптечного закладу та його структурних підрозділів	Місце знаходження структурного підрозділу	Телефон відповідальної особи
1	ПЦРА №250	м. Полтава вул. Європейська, 241-А	59-87-36
2	Аптека №206	с. Супрунівка, вул. Нафтовиків, 5	65-67-03
3	Аптечний пункт №2	с. Мачухи, вул. В. Грека, 6	64-42-30
4	Аптечний пункт №3	вул. Стрітенська, 58-А	60-67-99
5	Аптечний пункт №4	с. Коломацьке, вул. Центральна, 43	60-67-04

Сьогодні депутати Верховної Ради голосуватимуть за включення до порядку денного законопроектів, які мають запустити медичну реформу в Україні. Ці законопроекти розроблені Урядом на виконання Концепції реформування охорони здоров’я, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1013-р 30 листопада 2016 року, та доопрацьовані парламентською робочою групою. Вони запроваджують новий дієвий механізм реалізації пацієнтами конституційного права на безкоштовну медичну допомогу, отримання якісних медичних послуг та лікарських засобів.

Що саме запроваджують ці законопроекти:

1. Новий дієвий механізм реалізації конституційного права на безкоштовну медичну допомогу, отримання якісних медичних послуг та лікарських засобів.
2. Державні гарантії оплати наданих пацієнтам медичних послуг та лікарських засобів за рахунок коштів держбюджету за принципом «гроші ходять за пацієнтом».
3. Поняття «державного гарантованого пакету» – визначеного обсягу медичних послуг та лікарських засобів, які держава зобов’язується оплачувати за наперед встановленим єдиним тарифом, що затверджується КМУ щороку. Державні фінансові гарантії надаються не залежно від будь-яких додаткових критеріїв усім громадянам України.
4. Повній оплаті з держбюджету підлягатимуть медичні послуги та лікарські засоби на рівні первинної та екстреної (близько 80% всіх звернень громадян), а також паліативної медичної допомоги. Обсяг фінансування інших видів медичних послуг буде визначатись КМУ. При цьому компонент медичної допомоги на всіх рівнях і завжди буде оплачуватись державою.
5. У разі часткового покриття запроваджується офіційна співоплата за отримані медичні послуги. Співоплата може здійснюватися за рахунок коштів пацієнтів чи за рахунок інших джерел (наприклад, загальнообов’язкового соціального медичного страхування, добровільного медичного страхування, коштів місцевих бюджетів) за встановленим КМУ фіксованим тарифом співоплати, поза яким стягнення плати заборонено.
6. Медичні послуги в рамках державного гарантованого пакета надаватимуться закладами охорони здоров’я будь-якої форми власності та фізичними особами-підприємцями, що мають ліцензію на медичну практику, відповідно до договорів про медичне обслуговування населення, укладених з Національною службою здоров’я України («НСЗУ»). Оплата за надані пацієнтам послуги здійснюватиметься НСЗУ на підставі такого договору.
7. Державні фінансові гарантії запроваджуються поступово, на первинному рівні вже з січня 2018 року, на інших рівнях – до 2020 року.
8. В Україні визнаватимуться міжнародні клінічні настанови, що дозволять застосувати кращі світові практики та досягнення доказової медицини.
9. Пільги, що вже існують у сфері медичного обслуговування, залишаються чинними та реалізуються у відповідності до тих законів, якими вони впроваджені.
10. Додаткові державні фінансові гарантії повної оплати лікування для учасників антитерористичної операції (“АТО”) для визнання їх вкладу та самопожертви заради захисту України.

 

 

За матеріалами сайту МОЗ України

Національна Рада реформ розглянула консолідовану позицію робочої групи, яка доопрацювала пакет законопроектів щодо реформи фінансування охорони здоров’я, та рекомендувала Верховній Раді України визначити їх як невідкладні.

Нагадаємо, законопроекти щодо реформування фінансування охорони здоров’я, розроблені Урядом, були доопрацьовані парламентською робочою групою, до складу якої увійшли депутати різних фракцій, експерти, представники МОЗ України.

Законопроекти запроваджують новий дієвий механізм реалізації пацієнтами конституційного права на безкоштовну медичну допомогу, отримання якісних медичних послуг та лікарських засобів.

Проект Закону України “Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів”

Законопроект вводить державні гарантії оплати наданих пацієнтам медичних послуг та лікарських засобів за рахунок коштів Державного бюджету України за принципом «гроші ходять за пацієнтом»:

– Запроваджується поняття “державного гарантованого пакету” – визначеного обсягу медичних послуг та лікарських засобів, які держава зобов’язується оплачувати за наперед встановленим єдиним тарифом, що затверджується КМУ щороку.

– Державні фінансові гарантії надаються незалежно від будь-яких додаткових критеріїв:

а) всім громадянам України;

б) іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України (за виключенням тих, хто не зареєстровані платниками податків в Україні)

в) особам, яких у встановленому порядку визнано біженцями чи такими, що потребують додаткового захисту.

– Повній оплаті з боку держави підлягатимуть медичні послуги та лікарські засоби на рівні первинної та екстреної (близько 80% всіх звернень громадян), а також паліативної медичної допомоги. Обсяг фінансування інших видів медичних послуг буде визначатись КМУ. При цьому компонент медичної допомоги на всіх рівнях і завжди буде оплачуватись державою.

– У разі часткового покриття запроваджується офіційна співоплата за отримані медичні послуги. Співоплата може бути за рахунок коштів пацієнтів чи за рахунок інших джерел (наприклад, загальнообов’язкового соціального медичного страхування, добровільного медичного страхування, коштів місцевих бюджетів) за встановленим КМУ фіксованим тарифом співоплати, понад який стягнення плати заборонено.

– Медичні послуги в рамках державного гарантованого пакета надаватимуться закладами охорони здоров’я будь-якої форми власності та фізичними особами-підприємцями, що мають ліцензію на медичну практику, відповідно до договорів про медичне обслуговування населення, укладених з Національною службою здоров’я України (“НСЗУ”). Оплата за надані пацієнтам послуги здійснюватиметься НСЗУ на підставі такого договору.

– Державні фінансові гарантії запроваджуються поступово, на первинному рівні вже з січня 2018 року, на інших рівнях – до 2020 року.

– Існуючі пільги в сфері медичного обслуговування залишаються чинними та реалізуються у відповідності до тих законів, якими вони впроваджені.

– Запроваджуються додаткові державні фінансові гарантії повної оплати лікування для учасників антитерористичної операції (“АТО”) для визнання їх вкладу та самопожертви заради захисту України.

– В Україні визнаватимуться міжнародні клінічні настанови, що дозволять застосувати кращі світові практики та досягнення доказової медицини.

– Також врегульовуються особливості надання медичної допомоги на первинному рівні та поступове запровадження “електронної системи охорони здоров’я” (e-health).

Витрати на реформу: прогнози та очікування

Під час підготовки законопроекту уряд розрахував прогнозний обсяг витрат на охорону здоров’я за рахунок державного та місцевих бюджетів, а також приватних платежів населення (неформальних платежів та офіційної співоплати) на період запровадження реформи фінансуання галузі (2018-2021 рр).

Розрахунки проведено для аналізу низки нових механізмів фінансування охорони здоров’я, що пропонуються законопроектом:

– перехід на закупівлю медичних послуг через єдиного національного замовника,

– введення можливості офіційної співоплати за послуги вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, починаючи з 2018 р.,

– запровадження державного гарантованого пакету медичних послуг та лікарських засобів на рівні первинної медичної допомоги – з липня 2018 р., на рівні вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги – починаючи з 2020 р.

За прогнозними даними, протягом 2018-2021 рр. очікується стале зростання валового внутрішнього продукту України в середньому на 3,27 відсотка на рік. Запровадження офіційної спів-оплати за медичні послуги пропонується розпочати поступово, з поетапним збільшенням частки відповідних надходжень по мірі розширення послуг вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, що надаватимуться за новим принципом. Згідно з проведеними розрахунками, частка витрат за рахунок офіційної співоплати досягне 13,3% від загального обсягу витрат галузі у 2021 році.

Запровадження нових методів фінансування дозволить знизити поточний рівень неформальних платежів за медичні послуги. Наразі такі платежі становлять близько 51,5% всіх витрат галузі. Згідно з проведеними розрахунками, після завершення періоду запровадження реформи (до 2021 р.) рівень неформальних платежів знизиться до 26,2% загальних витрат на охорону здоров’я, що відповідає аналогічному показнику у Республіці Польща.

Розрахунки здійснено за припущення, що фінансування охорони здоров’я з Держбюджету шляхом закупівлі послуг через єдиного національного замовника буде збільшено протягом 2018-2020 рр. з 2.4% ВВП до 3.8% ВВП. Це дозволить підвищити якість послуг, забезпечити підтримку закладів охорони здоров’я в перехідний період, а також розпочати заміщення неформальних платежів бюджетним фінансуванням.

Для аналізу можливостей реалізації запровадження державного гарантованого пакету медичних послуг та лікарських засобів на «первинці» з січня 2018 р., було проведено обрахунки вартості надання послуг первинної допомоги та порівняння цих витрат з розміром пропонованого тарифу на відповідні послуги (таблиця №2).

Розрахунки свідчать, що при поточному мінімальному фінансуванні первинної допомоги, медична практика (лікар+медсестра), що обслуговує 2000 пацієнтів, буде отримувати середній дохід в обсязі 35 000 грн. на місяць. Обрахунки необхідних витрат, пов’язаних з виконанням галузевих вимог на рівні первинної медичної допомоги, свідчать, що максимальна сума, яку має витратити такий суб’єкт на діагностичні тести, витратні матеріали та амортизацію оснащення, становитиме 9 081 грн на місяць. Таким чином, обсяг коштів для оплати зарплати та інших поточних видатків становитиме, в середньому, 25 919 грн на місяць.

Проект Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України»

Головна мета ухвалення законопроекту – приведення статей, що визначають розмежування видатків між бюджетами, у відповідність до нової моделі фінансування первинної медичної допомоги та системи громадського здоров’я.

Пропоновані зміни дозволять:

– розширити спектр видатків, які можуть фінансуватись з Держбюджету України, включивши до нього нову програму фінансування послуг первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги уповноваженим центральним органом виконавчої влади, державні програми громадського здоров’я та заходи подолання загроз та наслідків надзвичайних ситуацій, які можуть мати негативний вплив на здоров’я населення (епідемії, спалахи інфекційних хвороб тощо).

– більш точно визначити ролі бюджетів міст обласного значення, районних бюджетів та бюджетів ОТГ у наданні медичної допомоги, яка згідно з Концепцією реформи полягатиме не у фінансуванні послуг, а у розвитку і підтримці відповідних медзакладів, а також у фінансуванні місцевих програм громадського здоров’я.

– закласти підґрунтя для формування регіональної мережі закладів громадського здоров’я, подолання прогалин щодо запобігання розвитку захворювань та формування здорового способу життя.

– створити можливості для місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування здійснювати видатки на формування місцевих програм та розвиток закладів охорони здоров’я, що перебувають у їхній власності, навіть якщо поточні видатки на реалізацію заходів здійснюються з Держбюджету України. Місцеві бюджети також отримають можливість залучати комунальні медзаклади для виконання місцевих програм громадського здоров’я шляхом фінансування відповідних видатків з місцевого бюджету, навіть якщо ці заклади отримують фінансування з Держбюджету України на надання первинної медичної допомоги в рамках гарантованого пакету медичної допомоги.

Основним принципом фінансування первинної медичної допомоги буде здійснення фінансування на основі капітаційної ставки – єдиного тарифу за первинне медико-санітарне обслуговування однієї людини, яка уклала з закладом охорони здоров’я відповідний договір. Капітаційна ставка (тариф) буде єдиною для всієї України, але буде коригуватись за допомогою коефіцієнтів для врахування ризиків, зумовлених статево-віковою структурою пацієнтів, характером місцевості, що ускладнює умови, в яких надається допомога (зокрема, останнє стосуватиметься гірських населених пунктів). У майбутньому, до фінансування на основі простої капітаційної ставки долучатимуться додаткові складові – бонусні доплати за досягнення певних встановлених договором про надання первинної медичної допомоги результатів, у тому числі через реформування наявних програм громадського здоров’я. Як приклади такої доплати за досягнення результатів можуть розглядатися доплати за високий рівень охоплення приписаних до конкретного постачальника послуг первинної допомоги пацієнтів вакцинацією, охоплення пацієнтів, які належать до певних груп ризику, відповідними скринінговими послугами (зокрема, запобігання серцево-судинних ускладнень через контроль артеріальній гіпертензії, скринінгова мамографія для жінок відповідних вікових категорій), високі показники роботи, спрямованої на ефективне лікування ВІЛ-інфекції та/або туберкульозу та ін.).

Для послуг вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги запровадження нової моделі фінансування розпочнеться поступово, починаючи з 1 січня 2018 року. Зокрема, з 1 січня 2018 року планується перехід на прямі фінансові стосунки між закладами охорони здоров’я та єдиним національним замовником з метою підготовки до оплати медичних послуг за пролікований випадок з використанням методу розподілу на діагностично-споріднені групи (ДСГ).

Запровадження нового підходу до розмежування видатків між бюджетами пропонується розпочати з 1 січня 2018 року для первинної медичної допомоги, і з 1 січня 2020 року – для вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.

Для фінансування вторинної та третинної допомоги, а також видатків на виконання окремих державних програм та громадського здоров’я з місцевих бюджетів протягом другої половини 2018 року згідно з обсягами медичної субвенції, затвердженими у законі про державний бюджет України на 2018 рік, законопроектом передбачається можливість прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України.

Аби уникнути «шокового стану» для медичної галузі під час переходу на нову модель фінансування, передбачений перехідний період на 2018-2019 рр.. Протягом цього часу пропонується дати можливість уряду фінансувати окремі види вторинної, третинної допомоги, а також видатки на виконання окремих державних програм шляхом медичної субвенції з Державного бюджету.

 

За матеріалами сайту МОЗ України

Помітили алергічну реакцію у дитини на фруктові соки і пюре? Будьте особливо уважними навесні і влітку, тому що в цьому випадку після трьох років у малюка може розвинутись сезонна алергія на пилок. Ми зібрали поради фахівців Полтавського обласного шкірно-венерологічного диспансеру як захиститись від алергічних реакцій

Алергічна реакція – це не завжди погано, адже це захисна відповідь імунної системи, яка сигналізує про різні сторонні вкраплення у вдихуваному повітрі. У більшості випадків алергічна реакція спостерігається на алергени, контакт з якими відбувається на свіжому повітрі – це, зазвичай, цвіль і квітковий пилок.

Якщо дивитися поверхово, то на перший погляд між кульбабою і динею, морквою і вільхою немає нічого спільного. Однак численні біологічні дослідження довели, що у складі пилку та плодів рослин присутні однакові частини білкової молекули, які і є причиною розвитку перехресних алергічних реакцій. Якщо у малюка червоніють щоки від вишневого джему, не виключено, що він стане чхати і кашляти після прогулянки березовим гаю. А ось якщо у дитини присутня алергія на цитрусові, то сильний нежить у нього може викликати і букет з ромашок.

Сезонна алергія у дітей зазвичай проявляє себе у певний час року, але зрідка може протікати і увесь рік, у разі постійного контакту з провокуючим алергеном. Зазвичай така алергічна реакція проявляється сезонним ринокон’юнктивітом (або окремо кон’юнктивітом і алергічним ринітом), або ж пилковою сезонною бронхіальною астмою.

До факторів ризику розвитку сезонної алергії відносять: наявність даного алергічного захворювання у кровних родичів, бронхіальна астма , екзема, періодичний контакт з провокуючим алергеном, поліпи порожнини носа. З віком тип алергенів, на які спостерігається алергічна реакція, може змінитися, як часто змінюється і сама симптоматика.

Періоди розвитку сезонної алергії:

• Весна – час цвітіння ліщини, платанів, кленів і беріз;
• Літо – період цвітіння квітів і злакових;
• Осінь – період цвітіння складноцвітих (полин, лобода, амброзія тощо).

Визначити конкретний алерген дуже важко

Як і всі інші алергічні реакції, сезонна алергія обумовлюється атакою імунного захисту алергенами, які надходять в організм через шкіру, з їжею або повітрям, що вдихається. Вони потрапляють на слизові оболонки дихальних шляхів (легенів, горла, носа і рота) і очей. Після початку контакту провокуючого алергену зі слизовими оболонками, лейкоцити починають виробляти антитіла до даних чужорідних речовин, що в підсумку і призводить до розвитку алергічної реакції, яку ще іноді називають гіперчутливістю на нешкідливі по своїй суті речовини. Визначити конкретний алерген дуже важко.

Квітковий пилок є найбільш поширеним алергеном при сезонній алергії. Пилок утворюються на чоловічих частинах органів розмноження всіх квіткових рослин. Ці мікроскопічні частинки розносяться з рухом повітря, запліднюючи інші рослини свого виду. Залежно від місцевого клімату, для кожного виду рослин простежується певний період викиду пилку. Одні рослини запилюються навесні, а інші влітку або на початку осені. Причому чим далі на північ, тим період запилення пізніше. Пилок деяких трав, дерев і бур’янів (амброзія тощо) як причини розвитку алергічної реакції визначається більше інших. До речі, пилок рослин, які запилюються комахами, містить набагато менше алергенів, ніж пилок тих, які запилюються вітром.

У повітрі постійно є спори цвілі

Цвілеві грибки є іншим досить поширеним алергеном. Цвіль – досить численна група сімейства грибів, які не утворюють плодових тіл. Спори грибів, на відміну від пилку, висять у повітрі постійно, а їх концентрація залежить від поточних умов, а не від сезону. Вони кругом: можуть зустрічатися як на відкритому повітрі, так і у сільськогосподарських і житлових приміщеннях. Вони чудово почувають себе в ґрунті, на вологій деревині і гниючих рештках рослин. У приміщеннях вони часто живуть у місцях, де повітря вільно циркулює (ванні кімнати, горища, підвали тощо).

Кваліфікований алерголог визначить вид рослини, що негативно впливає на здоров’я

Прояви сезонної алергії далеко не завжди жахливі. У деяких людей алергічна реакція протікає цілком стерпно, без помітних змін у зовнішності і риніту. У такому разі змінювати усталений ритм життя не варто. Однак можуть спостерігатися і досить важкі випадки алергічних проявів, коли потрібно обов’язково відвідати алерголога. Тим не менш, навіть якщо симптоми сезонної алергії виражені досить слабо, лікування проводити все ж необхідно, так як неясна картина спочатку, може почати прогресувати, переходячи поступово в бронхіальну астму та аутоімунні захворювання.

Основні симптоми сезонної алергії: нежить з виділенням рідкого прозорого відокремлюваного слизу, чхання, закладеність носа, відчуття закладеності в вухах (або у одному вусі), почервонілі очі, що сльозяться, безсоння, знесиленість, слабкість, втома, печіння і свербіж у носі, подразнення кон’юнктиви і м’якого піднебіння, висип на різних областях шкірних покривів (між пальцями, внизу живота, в паху тощо).

У разі появи симптомів сезонної алергії затягувати з відвідуванням лікаря не варто. За допомогою нескладної процедури кваліфікований алерголог визначить вид рослини, що негативно впливає на здоров’я. Сама діагностика полягає у проведенні шкірних тестів з набором найбільш поширених в місці проживання хворого пилкових алергенів.

Слід позбутися портьєр, паласів, килимів та інших речей, здатних у великих кількостях накопичувати пил

На щастя сезонна алергія не завжди вимагає спеціалізованого лікування і часто буває цілком достатньо проведення нескладних гігієнічних процедур та виключення контакту з провокуючим алергеном. У разі якщо цих заходів виявилося недостатньо, в будь-якій аптеці можна придбати протиалергічний препарат.

Необхідно уникати контакту з «підозрюваними» або з алергенами, чия «вина» вже доведена. Можна вдома встановити захисні повітряні фільтри.

Також слід ретельно закрити двері і вікна, а в разі неминучості контакту з алергеном, необхідно використовувати захисні пов’язки на ніс і рот, рукавички.

Необхідно якомога частіше приймати душ, міняти одяг, проводити вологе прибирання. Також слід позбутися портьєр, паласів, килимів та інших речей, здатних у великих кількостях накопичувати пил.

При легких симптомах досить добре допомагає промивання носа і полоскання горла злегка підсоленою теплою водою (на 200 мл води 2 ст. ложки кухонної солі).

Для полегшення сверблячки в горлі, очах і для зменшення нежитю можна прийняти безрецептурні антигістамінні препарати, проте слід знати, що такі ліки мають загальмовуючий ефект і їх прийом категорично протипоказаний при керуванні автомобілями або іншими транспортними засобами і механізмами підвищеної небезпеки.

У разі недостатності простих заходів, при гострій або постійній симптоматиці, необхідне лікування препаратами, причому не тільки для усунення та полегшення симптомів, але і для їх профілактики.

 

За матеріалами сайту ДОЗ Полтавської ОДА