Хронічне обструктивне захворювання легень  – гетерогенний стан легень, що характеризується хронічними респіраторними симптомами (задишка, кашель, виділення мокротиння, загострення) внаслідок патологічних змін дихальних шляхів (бронхіт, бронхіоліт) і/або альвеол (емфізема), що спричиняють персистувальну, часто прогресувальну обструкцію повітряного потоку.

Останніми роками спостерігають неухильне зростання частоти ХОЗЛ, особливо серед чоловіків. Буває так: з роками пацієнт забуває про перенесений гострий бронхіт, але бронхіт «не забуває» про його легені. Захворювання проявляється постійним або періодичним кашлем з (або без) виділенням мокротиння, задишкою. Кашель не корелює з тяжкістю порушень функції дихання, а от наявність задишки свідчить про значні порушення вентиляції легень.

ХОЗЛ посідає одне з провідних місць серед основних причин смертності й інвалідності в більшості країн світу і зумовлює значні економічні витрати на лікування хворих. Тому ця проблема набула не лише медичного, а й соціально-економічного значення. Тягар, зумовлений ХОЗЛ, за прогнозами, упродовж наступних десятиліть збільшуватиметься внаслідок тривалого впливу факторів ризику розвитку і старіння населення.

Основними факторами, що призводять до ХОЗЛ, є куріння тютюну та вдихання токсичних часточок, побутових газів, забрудненого атмосферного повітря. Зумовити захворювання також можуть інші екологічні та індивідуальні фактори з боку організму людини, у тому числі аномалії розвитку легень, прискорені процеси їх старіння.

У розвитку ХОЗЛ екзогенні та ендогенні чинники за значенням варто розмістити так:

• тютюнокуріння (активне і пасивне);
• вік (старше 45 років);
• забруднення атмосфери летючими полютантами;
• стать (чоловіки мають більшу схильність до ХОЗЛ);
• вплив несприятливих соціальних та професійних умов;
• хвороби носоглотки, порушення носового дихання;
• інфекції ДШ (часті ГРВЗ, гострий бронхіт, пневмонія);
• несприятливий клімат;
• алергія;
• генетичні чинники.

Захворювання характеризується хвилеподібним перебігом з частими загостреннями. Для своєчасного виявлення ранніх проявів ХОЗЛ хворим потрібно проводити спірометрію, за необхідності з навантаженням.

Можливі прояви ХОЗЛ:

• загальна немотивована слабість, підвищена чутливість до холоду, мерзлякуватість («холод ловить за спину»);
• підвищення температури тіла часто короткочасне, добові її коливання інколи перевищують 1 °С. Температуру в межах 36,8-37,0 °С у таких хворих варто вважати гарячковою, бо в період ремісії захворювання вона зазвичай субнормальна (36,0-36,3 °С);
• пітливість верхньої частини тіла, особливо вночі, симптом «вологої подушки»;
• поява або посилення задишки та кашлю, поява або збільшення кількості мокротиння, більш гнійний його характер;
• наростання проявів артеріальної гіпоксемії, ознак дихальної та правошлуночкової недостатності;
• лейкоцитоз, збільшення швидкості осідання еритроцитів.

Останніми роками наголошують, що велике значення в переході інфекції в хронічну форму може мати проникнення бактерій у клітини бронхіального епітелію: внутрішньоклітинна персистенція мікроорганізмів – головний механізм ухилення бактерій від імунної та інших захисних систем макроорганізму. У літературі недостатньо відомостей про порушення функції ендотелію при ХОЗЛ, тоді як це захворювання супроводжує велика кількість чинників, що визначають розвиток ендотеліальної дисфункції, а саме: гіпоксія, підвищений вміст біологічно активних речовин. Прогресування ХОЗЛ, його прогноз багато в чому визначаються частотою та вираженістю загострень, які можуть перебігати під маскою грипу, застудних захворювань з посиленням кашлю. Під час нападу кашлю повітря не встигає вийти з альвеол, вони перерозтягуються, що сприяє розвитку емфіземи. У разі поширення запалення на перибронхіальну й інтерстиціальну тканину порушується лімфовідтік: лімфа відтікає не до лімфовузлів (де мікрофлора знешкоджується), а ретроградно, до плеври, внаслідок чого виникає плеврит. Поступовий розвиток пневмосклерозу призводить окрім порушення дренажної функції бронхів до деформації бронхіального дерева (бронхоектазія, ателектаз, вікарна емфізема), легеневої гіпертензії.

Декомпенсоване легеневе серце відкриває новий етап у перебігу захворювання, прогноз якого визначається передусім динамікою серцевої недостатності.

Діагноз ХОЗЛ потрібно припускати в будь-якого пацієнта із задишкою, хронічним кашлем або продукцією мокротиння і/або наявністю факторів ризику розвитку захворювання в анамнезі, але обов’язковою для встановлення діагнозу ХОЗЛ є спірометрія з форсованим видихом, що після застосування бронходилататора демонструє відношення об’єму форсованого видиху за 1-шу секунду до функціональної життєвої ємності легень <0,70%.

Коли діагноз ХОЗЛ підтверджено даними спірометрії, для того щоб рекомендувати відповідну терапію і досягти цілей лікування, необхідно оцінити такі чотири фундаментальні аспекти:

• тяжкість обмеження повітряного потоку;
• природа та вираженість поточних симптомів у пацієнта;
• попередній анамнез помірних і тяжких загострень;
• наявність і вид супутніх захворювань (мультиморбідність).

Ціллю фармакологічної терапії пацієнтів із ХОЗЛ є:

– зменшення симптомів захворювання;

– зменшення ризику та тяжкості загострень:

– поліпшення загального стану здоров’я;

– підвищення толерантності до фізичних навантажень.

 

НАТАЛІЯ БАНДАЛЕТОВА, завідувачка терапевтичним відділенням комунального підприємства «Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської міської ради».

Сучасні умови повсякденного життя, що характеризуються бурхливим науково – технічним прогресом, зростанням інформаційного поля, екологічним неблагополуччям, соціально – економічною нестабільністю, дедалі частіше створюють проблему тривалого емоційного напруження, зумовлюючи прогресуюче зниження останніми роками рівня здоров’я населення, особливо осіб працездатного віку.

Статистика свідчить, що близько 50% населення світу мають надмірну масу тіла. Зайва вага знижує життєвий рівень, працездатність людини, ускладнює інтелектуальну і фізичну діяльність, призводить до ранньої інвалідності, передчасного старіння, скорочення тривалості життя. Отже, ожиріння є актуальною медико-соціальною проблемою, яка досягла на сьогодні глобальних масштабів.

Аліментарна форма ожиріння зумовлена зовнішніми причинами: переїданням, надмірним уживанням їжі, багатої на вуглеводи й жири, недостатньою фізичною рухливістю і пов’язаним із нею зменшенням енерговитрат. Ендокринно-церебральне ожиріння є наслідком внутрішніх причин, що виникають в організмі хворого: це порушення гормональної функції щитоподібної і статевих залоз, гіпофізу або регуляції жирового обміну. У результаті в організмі замість нормальної кількості жиру, що дорівнює 10 – 15% маси тіла, його відкладається значно більше. Провідну роль у розвитку цієї патології відіграють спадкові, психологічні, вікові, статеві, професійні чинники.

Залежно від надлишкової маси визначають чотири ступеня ожиріння: І (легка) – маса тіла перевищує фізіологічну норму на 15-29%, ІІ (середня) на 30-49%, ІІ (тяжка) – перевищує норму на 50-100%, ІV (дуже тяжка)-понад 100%.

Ожиріння – це захворювання, що потребує комплексу лікувально-профілактичних методів корекції маси тіла за допомогою раціонального режиму харчування, підвищення фізичної активності та комплексного застосування реабілітаційних заходів. За необхідності призначають лікарські препарати, що знижують апетит чи спрямовані на лікування супутніх захворювань.

Лікувальну фізкультуру призначають при всіх формах ожиріння. Завдання: підвищення енерговитрат, зменшення надмірної маси тіла і зміцнення м’язів, відновлення та підтримання фізичної і професійної працездатності. Ці завдання вирішують завдяки застосуванню фізичних вправ на витривалість, гімнастичних вправ для середніх і великих м’язових груп у чергуванні з дихальними, що викликають підвищення витрат енергії і поглинання кисню, сприяють витрачанню великої кількості вуглеводів, а також виходу жирів із депо та їх розщепленню.

До занять включають різноманітні загальнорозвиваючі вправи, ходьбу, біг, прогулянки, теренкур, ближній туризм, плавання, веслування, їзду на велосипеді, ходьбу на лижах, рухливі та спортивні ігри. Значне місце відводиться вправам для зміцнення м’язів тулуба і живота, коригуючим і дихальним вправам.

Лікувальний масаж призначають для поліпшення загального тонусу організму; активізації периферичного крово- та лімфообігу, окиснювально-відновних і обмінних процесів; протидії порушенням моторно-евакуаторної функції кишківника; усунення втоми та підвищення тонусу і працездатності м’язів. Застосовують загальний масаж, підводний душ – масаж, самомасаж.

Фізіотерапію використовують для підвищення загального тонусу, підсилення енерговитрат і загартування організму. Призначають гідротерапевтичні процедури з поступовим зниженням температури і з контрастними температурами води: обливання загальні і місцеві, обтирання, душ дощовий, голчастий, циркулярний, Шарко, шотландський, ванни контрастні, вологі обгортання. Показана бальнеотерапія: купання в басейнах з мінеральною водою, ванни сульфідні, вуглекислі, радонові, йодобромні, з температурою води переважно 34–36 °С, пиття мінеральної води. Рекомендується електростимуляція прямих м’язів живота і м’язів стегон, а при нормальному стані серцево-судинної системи – світло-теплові ванни, лазні. Усім хворим на ожиріння рекомендується й аеротерапія (повітряні ванни, кисневі коктейлі).

Механотерапію застосовують у вигляді занять на тренажерах для підвищення енерговитрат і зниження маси тіла, загального зміцнення та поліпшення фізичної працездатності і спеціальної тренованості організму. Використовують велотренажер, тредміл, гребний та інші тренажери.

Доцільно рекомендувати працетерапію для підвищення та збереження фізичної працездатності, зміцнення м’язів і рухливості в суглобах, збільшення енерговитрат та недопущення збільшення маси тіла. Рекомендуються роботи на свіжому повітрі.

При лікуванні ожиріння також показані психотерапевтичні сеанси. Це можуть бути індивідуальні, групові методи, психотерапевтичне кодування.

Дотримуючись здорового способу життя, раціонально харчуючись, можна попередити цілу низку захворювань, підвищити працездатність і загальне самопочуття, уникнути передчасного старіння.

Подальші дослідження в реабілітації пацієнтів з ожирінням передбачають поєднання дієтологічних, фітотерапевтичних і фізичних аспектів з іншими методами (масаж, фізіотерапевтичні процедури, психологічні тренінги), що дають змогу досягти стійкого зниження маси тіла на тривалий період.

 

НАТАЛІЯ УБИЙВОВК, лікар фізичної та реабілітаційної медицини.

13 вересня 2024 року в нашому закладі відбулося ознайомлююче заняття запланованої серії тренінгів з тактичної медицини. Працівники відпрацювали на практиці окремі навички щодо застосування засобів зупинки кровотечі в польових умовах.

Вдячні за сприяння в організації і проведенні заходу керівництву та фахівцям Полтавського обласного Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Проблема йодного дефіциту є глобальною для населення усіх контингентів В Україні до таких регіонів відноситься Карпати та полісся. Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у людей на забруднених територіях збільшились розміри щитовидної залози, розвинулись різні ступені ендемічного зобу. Вже доведено виникнення раку щитовидної залози у дітей у наслідок дії факторів Чорнобильської аварії. Провідним чинником виникнення зобу в ціх регіонах є дефіцит йоду у воді та харчових продуктах. Залежно від віку добова потреба в йоді складає від 90 до 300 мкг. Для жінок ця норма становить 150-300 мкг., для чоловіків до 300мкг. Для дітей віком до 6 років – 90 мкг, від 6-12 років 120мкг. Більшість мешканців України споживає лише 40-80 мкг. йоду на добу! За все життя людина споживає близько 3-5 г йоду – приблизно одна чайна ложка. Створити надлишок йоду в організмі досить складно, оскільки 95-98 йоду, що надходять в організм виводиться із сечею, а 2-5 5 через кишківник.

Це найбільш поширені у світі неінфекційні хвороби. Але йододефіцит – природний екологічний феномен, який зустрічається в багатьох країнах світу. В Україні усі без виключення регіони є йододефіцитними. При зниженому рівні споживання йоду у людей розвиваються йододефіцитні захворювання.

Йод – важлива мінеральна складова їжі. Йод входить до складу гормонів щитоподібної залози, які підтримують енергетичний обмін , відповідають за життєвий тонус організму.

Йод надходить в організм людини з їжею та в розчиненому у воді стані.  Багаті на нього горіхи, молоко, яйця. Найбільше йоду міститься у морепродуктах – креветках, кальмарах, рибі та водоростях. Багато йоду містить усім відома водорість ламінарія, яку ще називають «морською капустою».

Нестача цього мікроелемента в організмі людини спричиняє підвищення захворюваності на зоб, збільшує кількість випадків вродженого кретинізму та інші серйозні проблеми, які супроводжуються різноманітними функціональними і структурними змінами. Медико-соціальне та економічне значення йодного дефіциту полягає в істотній втраті інтелектуального, освітнього і професійного потенціалу нації, тому проблема зниження недостатності йоду має першочергове значення для населення України. Клінічні форми прояву станів, пов’язаних із недостатністю йоду, різноманітті й залежать від періоду життя, в якому вони виявляються. Найбільше несприятливі наслідки виникають  на ранніх етапах становлення організму, починаючи від внутрішньоутробного періоду. Але й у дорослої людини недостатність йоду продовжує позначатися на різних системах та органах, включаючи емоційні розлади: дратівливість, пригнічений настрій, сонливість, млявість, забудькуватість, погіршення пам’яті та уваги, зниження інтелекту. У дорослих на першому місці стоїть зоб і його ускладнення. У дітей крім ендемічного зобу і гіпотиреозу може виявлятися вроджений гіпотиреоз. В йододефіцитних районах у жінок порушується репродуктивна функція, збільшується кількість викиднів, підвищується пренатальна та дитяча смертність.

Для профілактики йододефіциту достатньо регулярно вживати продукти, загачені йодом. Перше місце серед них посідає йодована сіль, до складу якої входить йодистий калій. Щоб запобігти йододифіциту, досить щодня вживати з їжею 5-6 грамів такої солі. Але йод легко випаровується, тоому йодована сіль вимагає уважного зберігання і застосування.

Щоб уникнути йододефіциту, до щоденного раціону слід включити морепродукти (мідії, кальмари, креветки), білу рибу, морську капусту, овочі (картоплю, редиску, часник), фрукти (банани, апельсини, лимон, дині). Йод також міститься у яйцях, молоці, яловичині, волоський горіх.

Щоб зберегти йод у продуктах, їх треба правильно готувати. Так морську капусту потрібно варити а не смажити. Щоб організм засвоїв йод, насамперед має бути здоровий шлунково-кишковий тракт. Коліти, гастрити, дуоденіти та інші подібні захворювання порушують всмоктування у кишечнику. Якщо ці недуги не лікувати, скільки б люди не вживали багатих на йод продуктів, потрібного результата не буде.

Наявність йодного дефіциту виявити легко. Першим сигналом для хвилювання може послужити відчуття постійної втоми, підвищена стомлюваність і млявість, пригнічений настрій і неуважність, відчуття болю у серці й часта задуха. Якщо волосся стало тьмяним і слабким, температура тіла нижче за 36,5 градуса, порушено менструальний цикл, часто бувають холодні руки, не полишає відчуття мерзлякуватості у приміщені, де всім іншим тепло, це також є підставою, що б звернутися до лікаря.

Отже, бережіть своє здоров’я, здійснюйте профілактику і не займайтесь самолікуванням йодовмісними препаратами.

 

ВАЛЕНТИНА ПАЩЕНКО, лікар ендокринолог поліклінічного відділення комунального підприємства «Полтавської центральної районної клінічної лікарні Полтавської міської ради»

Шостого вересня  комунальне підприємство «Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської міської ради» відвідав перший заступник міського голови Валерій Пархоменко.

Валерій Олексійович, від імені міської влади та себе особисто, подякував медичних працівників за високу професійну майстерність та силу духу проявлені під час ліквідації наслідків страшної трагедії третього вересня.

Висловлюємо слова подяки Аптекам Триоль за надану лікарні допомогу, за турботу про пацієнтів та небайдужість до спільної справи порятунку людей!

Медичну допомогу при інсульті можна отримати безоплатно в 226 лікарнях. Повну вартість лікування оплачує Національна служба здоров’я України, незалежно від місця реєстрації чи статусу пацієнта. Тож внутрішньо переміщені особи можуть розраховувати на медичну допомогу в будь-якому куточку країни.

 

Інсульт – це гостре порушення мозкового кровообігу, що спричиняє ушкодження тканин мозку. Інсульт стається, зазвичай, раптово. У групі ризику люди, які мають високий кров’яний тиск, хвороби серця, діабет, дисбаланс холестерину, ожиріння тощо. Також фактором ризику є паління – подвоює ризик ішемічного інсульту та збільшує вірогідність геморагічного інсульту в 4 рази.

 

На жаль, багато людей не знають ознак інсульту. Запам’ятати їх можна за абревіатурою МОЗОК:

• Мовлення. Порушення вимови, сплутаність слів.
• Обличчя. Раптова асиметрія обличчя або крива усмішка.
• Запаморочення. Втрата рівноваги, координації при ходьбі, різкий головний біль (ніби від удару).
• Очі. Раптове погіршення зору, двоїння в очах.
• Кінцівки. Раптова слабкість, оніміння, частіше з однієї сторони. Немає сил підняти руки.

Тож, щоб розпізнати інсульт попросіть людину усміхнутися, сказати просте речення, підняти руку або обидві руки; висунути язик (при інсульті язик може бути викривлений або повернутий).  Проблема з виконанням навіть одного із завдань – може бути ознакою інсульту. Не зволікайте, одразу телефонуйте 103. Повідомте фахівцям екстреної медичної допомоги про характерні ознаки у людини.

 

Бригада екстреної медичної допомоги доставить пацієнта з підозрою на гострий мозковий інсульт не просто у найближчий медзаклад, а в той, що має договір з НСЗУ на лікування інсульту.

 

Під час надання екстреної медичної допомоги місце реєстрації та проживання значення немає. Вимагання у внутрішньо переміщеної особи, що екстрено потрапила до лікарні, електронного направлення, оплати благодійних внесків чи окремих обстежень – неправомірні. 

 

Які послуги з безоплатного лікування інсульту отримує пацієнт: 

• Первинний огляд та оцінка тяжкості стану.
• Проведення нейровізуалізації при підозрі на гострий мозковий інсульт (не пізніше 60 хвилин з моменту звернення або доставлення пацієнта  з підозрою на гострий мозковий інсульт).
• Лабораторні дослідження: клінічний і біохімічний аналіз крові, коагуляційний гемостаз тощо.
• Усі необхідні інструментальні дослідження. Зокрема, спіральна комп’ютерна томографія (СКТ) головного мозку включно з СКТ- ангіографією та/або МРТ головного мозку включно з неконтрастною МР-ангіографією у цілодобовому режимі.
• Тромболітична терапія включно з необхідними ліками при ішемічному інсульті.
• Ендоваскулярне нейроінтервенційне  втручання.
• Нейрохірургічна допомога.
• Динамічне спостереження за функцією ковтання.
• Проведення консультації логопеда або терапевта мови та мовлення у перші 72 годин після госпіталізації.
• Консультації лікарів.
• Реабілітаційна допомога в гострому періоді.
• Цілодобове лікарське спостереження та медсестринський догляд в стаціонарних умовах.
• Забезпечення лікарськими засобами, зокрема, для тромболітичної терапії, визначеними Національним переліком основних лікарських засобів та галузевими стандартами у сфері охорони здоров’я, необхідними медичними виробами та витратними матеріалами відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я та медико-технологічних документів.
• Своєчасне проведення седації, анестезії та знеболення на всіх етапах діагностики та лікування.
• Харчування в умовах стаціонару.

Більше про перелік послуг – на сайті НСЗУ nszu.gov.ua, в розділі Громадянам / Безоплатні послуги в Програмі медичних гарантій 2024 / Пріоритетні стаціонарні послуги. Або за посиланням: https://cutt.ly/EemHHHEL.

 

Як переконатися, що швидка відвезла пацієнта в лікарню, де лікують інсульт?

1. Зателефонувати до контакт-центру НСЗУ 16-77 – оператор підкаже найближчі медичні заклади, що мають договір з НСЗУ на лікування інсульту.
2. за допомогою аналітичної панелі (дашборду) “Укладені договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій”. Оберіть зліва у полі фільтрів область, населений пункт та у “Групу послуг” — “5 Медична допомога при гострому мозковому інсульті”. Карта покаже найближчі лікарні, які діагностують і лікують інсульт. Перейти до дашборду можна за посиланням: https://cutt.ly/SevDHJea

 

Що робити, якщо в лікарні просять заплатити за медичні послуги, діагностику чи лікарські засоби?

 

Якщо у внутрішньо переміщеної особи вимагали купувати ліки або оплатити послуги, які покриває Програма медичних гарантій, – це порушення прав пацієнта та умов договору НСЗУ з медичним закладом. У такому випадку варто подати звернення про порушення:

• зателефонувавши до контакт-центру НСЗУ за номером 16-77
• оформити через електронну форму на сайті НСЗУ: оберіть в меню зверху розділ “Громадянам”, далі  – “Зворотній зв’язок. Тут ви можете залишати свої запитання, зауваження, пропозиції, заяви та скарги”. Або перейдіть за посиланням: https://cutt.ly/5eb9XKbN

 

Програма медичних гарантій забезпечує усім українцям однаковий безоплатний перелік та доступ до медичних послуг, незалежно від наявності статусу внутрішньо переміщеної особи. Більше про безоплатні медичні послуги, які можна отримати за Програмою медичних гарантій, в електронному посібнику «Гід по Програмі медичних гарантій для пацієнта 2024». Завантажити посібник можна за посиланням.

Приготуйтеся отримати відповіді на ці важливі питання. Також Ви дізнаєтесь про особливості, з якими пов’язаний процес зачаття для жінок різного віку.

Вік від 20 до 24 роки – найкращий період для вагітності. У цьому віці 90% яйцеклітин генетично в нормі, а саме цей факт впливає на зачаття здорової дитини. Імовірність зачати здорового малюка в цьому віці і протягом року регулярного статевого життя – 96%. Тут важливо звернути увагу, що високі шанси зачаття, на жаль, не завжди ведуть до народження здорової дитини. Вся справа в тому, що молодь менш відповідально ставиться до підготовки до вагітності, ігноруються деякі фактори ризику, що ведуть до ускладнень при вагітності. Наприклад: шкідливі звички, неправильне харчування, дефіцит вітамінів.

Тому в будь-якому віці важливо робити відповідне обстеження, щоб відчувати себе впевнено в плані здоров’я і не ставити під загрозу здоров’я майбутнього малюка.

У віці від 25 до 29 років шанси завагітніти протягом року статевого життя становлять 86%, а ймовірність викидня – не більше 10%. Звичайно, необхідно ретельно готуватися до вагітності, стежити за здоров’ям, харчуванням, власною вагою і уникати стресів. Про це ми писали вище і готові повторювати кожного разу, коли справа стосується планування вагітності. Але, як правило, якщо Вам ще немає 30-ти, і Ви стежите за здоров’ям, плануючи вагітність, у Вас є всі шанси зачати здорових дітей.

У віці до 35 років ймовірність зачати дитину все ще велика і теж складає 86%. Але, на жаль, вірогідність викидня зростає і становить приблизно 20%. Крім того, після 30 років у багатьох жінок виникають хронічні захворювання, які можуть негативно позначитися на вагітності. При підготовці до вагітності в такому віці максимально важливо звернути увагу на своє здоров’я. Якщо зачаття не відбувається після 12-ти місяців активного статевого життя, необхідно звернутися до лікаря-репродуктолога.

Чи можна завагітніти після 35 років? Таке питання не просто так хвилює багатьох жінок. Справа в тому, що жіноча фертильність починає стрімко знижуватися після 35 років. Незважаючи на це, шанси завагітніти після 35 років є. Імовірність зачаття протягом року складають 78%.

Проте, поговоримо про зниження жіночої фертильності. Такий процес в жіночому організмі є основною причиною збільшення ризиків передачі хромосомних порушень, які негативно впливають на життєздатність яйцеклітини і ембріона. Пов’язано це явище з тим, що в яйцеклітині міститься менше енергії для можливості правильно розподілити генетичний матеріал і забезпечувати за рахунок своєї енергії ранні етапи розвитку і імплантацію ембріона. Тому збільшується вірогідність зачаття ембріона з хромосомними відхиленнями (наприклад, синдром Дауна).

У віці від 40 до 44 років за 12 місяців у жінки може бути всього кілька овуляцій, так як життєвий запас яйцеклітин і вироблення в організмі естрогену і прогестерону знижуються. Ймовірність завагітніти в такому віці дуже мала, але це не означає, що зачаття після 40 неможливо зовсім. Головне – грамотно підійти до планування вагітності. Звичайно, краще не відкладати таку важливу подію надовго. І це не тільки наша рекомендація, а й рекомендація всіх провідних репродуктологів світу.

Давайте підсумуємо. Вагітність – це прекрасно, а планування, зачаття і народження здорового малюка – безперечно найкраща і найважливіша подія в житті кожної жінки. І, якщо підійти до цього процесу максимально відповідально, регулярно проходити медичні обстеження, вести здоровий спосіб життя і періодично приймати важливі для жіночого організму вітаміни, у вас обов’язково будуть здорові і щасливі діти. Пам’ятайте, жіночий репродуктивний вік має свої межі, але випадки безпліддя можна виправити.

 

Діана Воронкіна, лікар акушер-гінеколог жіночої консультації.