Життя людини – найвища цінність. Усі причетні до системи екстреної медичної допомоги, як ніхто інший, розуміють, що для збереження життя важливою є кожна хвилина.

Міністерство охорони здоров’я України, у свою чергу, усвідомлює, що для ефективного функціонування екстреної медичної допомоги необхідно забезпечити максимально скоординовані та професійні дії на всіх етапах «ланцюжка», від дзвінка у «швидку» до спеціалізованого відділу в лікарні. Саме на це і спрямовані зміни в системі ЕМД. Зміни рішучі, комплексні, тривалі, але такі необхідні та невідворотні.

Така налагоджена система, що забезпечує безперервність невідкладної медичної допомоги, вже не один рік успішно працює у багатьох розвинених країнах. Тому врахування найкращого міжнародного досвіду в реформуванні системи ЕМД, є надзвичайно важливим для України.

Хоч українські реалії не найкращі, ми не можемо дозволити собі підлаштовувати під них зміни в системі швидкої допомоги. Щоб забезпечити високі стандарти надання медичної допомоги кожному пацієнту, чи то з віддаленого села, чи з міста-мільйонника, ми повинні змінити реальність, у якій ця система функціонує.

Тому МОЗ України розпочало впровадження змін у системі освіти, фінансуванні, принципах роботи персоналу швидкої допомоги, протоколах надання допомоги.

Ми розуміємо, що здійснити реформу за один день неможливо, а темпи та якість впровадження змін, насправді, дуже залежать від підтримки та сприяння медичних працівників.

ЯКІ Ж НАШІ КРОКИ?

1. Впровадження навчальної програми «Перший на місці події»

Кожна надзвичайна ситуація, що потребує медичного втручання, є дуже чутливою до часу. Що більше втрачається часу до початку лікування, то вища ймовірність розвитку захворювання, ускладнень, котрі можуть призвести до втрати працездатності чи смерті постраждалого.

Перші хвилини дійсно бувають вирішальними, а життя потерпілого часто залежить саме від тих людей, які першими опиняються на місці події – водіїв, поліцейських, пожежників. Тому вони повинні вміти надавати постраждалому першу домедичну допомогу.

Міністерство охорони здоров’я розробило навчальну програму для співробітників поліції, пожежників, працівників ДСНС, Національної гвардії – «Перший на місці події». Вона спрямована на здобуття базових навичок з порятунку та підтримки життя постраждалих до приїзду медиків. Програма найближчим часом буде затверджена, що дасть можливість безпосередньо приступити до проведення навчань.

2. Модернізація диспетчерської системи та створення колл-центру

Згідно з чинними нормативами, на місце виклику карета «швидкої» має прибути в містах – за 10 хв, а у сільській місцевості – за 20 хв. На сьогодні реальна тривалість очікування бригади швидкої медичної допомоги може бути довшою. Це пов’язано як і з незадовільним станом доріг, відсутністю координації, так і з великою кількістю непрофільних викликів, на які постійно виїжджає «швидка».

Модернізація оперативно-диспетчерських служб центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф допоможе прискорити приїзд «швидкої». Так, впровадження в роботу «швидких» GPS-технологій дасть можливість відслідковувати на карті переміщення карет і направляти до місця виклику найближчу бригаду.

В частині регіонів України, не чекаючи розпоряджень Міністерства, місцева влада самостійно розпочала модернізацію диспетчерської системи. Так, у 2016 році забезпечили функціонування у штатному режимі оперативно-диспетчерських служб центрів ЕМД та МК з GPS-технологіями у Києві, Дніпропетровській, Херсонській, Харківській областях, а в режимі тестування – у Вінницькій (Вінниця та Вінницький р-н) та Полтавській (Полтава та Полтавський р-н) областях.

Зменшить навантаження на диспетчерів і створення колл-центру – безкоштовного конфіденційного сервісу. Колл-центри сприятимуть відсіюванню непрофільних викликів: у разі потреби (не при екстреному випадку), кожен зможе звернутися до цього сервісу за порадою лікаря щодо здоров’я чи потрібною інформацією.

3. Розширення мережі підстанцій

Зміни в системі екстреної медичної допомоги в жодному разі не призведуть до скорочення кількості підстанцій швидкої. На сьогодні наявних підстанцій недостатньо для того, щоб швидка могла опинитися на місці подій через 4–8 хвилин, як це в ідеалі мало би бути. МОЗ України наполягає на необхідності перегляду нормативів доїзду карет швидкої допомоги.

Незалежно від того, чи перебуває пацієнт у місті, чи селі, мусить бути 8-хвилинний стандарт доїзду «швидкої». Кожен пацієнт заслуговує на якісну, та головне вчасну першу медичну допомогу.

Держава повинна гарантувати надання екстреної медичної допомоги хворим та постраждалим. Тому доступність бригад ЕМД та їхнє територіальне розташування є дуже важливим. Наголошуємо, що кількість карет швидкої має відповідати реальним потребам пацієнтів. У свою чергу, місцева влада повинна подбати про оптимізацію мережі підстанцій та їхнє розміщення. Одним із варіантів розширення мережі є створення додаткових пунктів тимчасового базування швидкої медичної допомоги.

4. Створення відділень невідкладної допомоги

Положення про відділення невідкладної медичної допомоги затвердили ще 2009-го. Однак дотепер такі відділення багатопрофільної лікарні, що забезпечують надання НМД пацієнтам із широким спектром захворювань або травматичних пошкоджень, у більшості так і не створили.

Відділення медицини невідкладних станів повинні функціонувати в режимі 24/7/365 та надавати повноцінну лікарську допомогу. Персонал відділень мусить бути навчений працювати швидко та ефективно, навіть із мінімальною інформацією про пацієнта. Разом з тим, медичні працівники відділень невідкладної допомоги мають постійно взаємодіяти як з бригадами «швидкої», котрі доставляють пацієнта, так і з сімейними лікарями.

Створення таких відділень спрямоване на вирішення проблеми: куди везти пацієнта у разі необхідності госпіталізації. Саме лікарня повинна надати всю необхідну допомогу – спрямування хворих до стаціонарних відділень, госпіталізація пацієнтів на період до 3-ох діб: інтенсивна терапія при неможливості транспортування, нескладні операції, діагностичні маніпуляції та інше.

5. Впровадження західних протоколів лікування

Протоколи лікування – основний інструмент управління якістю надання медичної допомоги. Але, на жаль, значна частина українських протоколів лікування є застарілими та не завжди враховує сучасні досягнення доказової медицини. МОЗ України наполягає, що всі методи діагностики та лікування мають базуватися не стільки на індивідуальному досвіді лікаря, а на доказовій медицині, і, відповідно, є найкращими з доступних на сьогодні. Саме це і називається обґрунтованою медичною практикою.

6. Нові професії та стандарти навчання

Міфи та хибні уявлення про роль та місце парамедиків у системі екстреної медичної допомоги пов’язані із застарілими радянськими поглядами чи незнанням наявних систем і практик екстреної медичної допомоги у світі. Однак, незалежно від причин, ці неправильні уявлення формують у медичних працівників та громадськості супротив впровадженню цих змін.

У більшості розвинених країн, на початковому етапі розвитку системи екстреної медичної допомоги, парамедики справді за потреби термінового лікування лише доставляли пацієнтів до лікарні, де їм надавали медичну допомогу. Досягнення в галузі медичної науки розширили можливості надання якісної та ефективної першої медичної допомоги не лише у відділеннях невідкладних станів, але й безпосередньо дорогою до лікарні в самій кареті швидкої допомоги. Тому на сьогодні парамедики – це саме той медичний персонал, що забезпечує комплексні послуги охорони здоров’я шляхом оцінки стану пацієнтів, діагностики проблем і надання необхідного лікування.

Міністерство охорони здоров’я розробило 4-модульну програму перепідготовки фельдшерів та лікарів швидкої, яка спрямована на підвищення їх кваліфікації, відповідно до міжнародних стандартів надання невідкладної допомоги. Навчання парамедиків, відповідальних за оцінку стану пацієнта і забезпечення необхідної допомоги на місці пригоди, а також під час транспортування до лікарні, триватиме 3 роки і прирівнюватиметься до рівня бакалавра.

Водій швидкої – екстрений медичний технік має бути повноцінним членом медичної команди, а його підготовка триватиме мінімум 3 тижні, і включатиме як теоретичну, так і практичну частини.

МОЗ України вносить зміни до класифікатора професій, з метою запровадження професій парамедика та екстреного медичного техніка, уже найближчим часом в Уряді відбудеться обговорення робочою групою цього питання.

На сьогодні, “швидка” – один із найнадійніших гвинтиків у всій системі охорони здоров’я. Завдання Міністерства, сприяти створенню умов, за яких “швидка” буде ще швидшою, а допомога – якіснішою.

 

За матеріалами сайту МОЗ України

Можливо, ви вже чули такий термін – лапароскопічна хірургія. Її називають ” щадною”, ” малотравматичною”, ” безкровною”, “хірургією XXI століття”. Що це за методика і чим вона відрізняється від традиційних відкритих хірургічних методик, коли людині на операційному столі роблять величезний розріз, який потрібний тільки для того, щоб дістатися до ураженого органу? Що слідує після звичайної відкритої операції, теж зрозуміло: небезпека післяопераційних ускладнень, тривалий період відновлення, больовий синдром, величезний шрам, що залишається для людини як постійне нагадування про перенесені страждання. Можливо, знайомство з сучасними хірургічними методиками змінить усе ваше життя, позбавивши від тяжкого страху перед необхідною операцією.

На сучасному етапі не існує протиріччя між лапароскопічними і відкритими операціями. При зародженні лапароскопічної хірургії лапароскопісти, які по суті є в першу чергу діагностами, а не хірургами, стали робити операції, вважаючи це лапароскопічною технікою. Це не зовсім так. Хірургія піднялася на черговий ступінь і зажадала фахівців, що володіють як відкритими, так і закритими методиками. Протиставляти ці способи хірургічного лікування не можна. Сучасний хірург повинен володіти усіма методиками проведення операцій. Сьогодні це є ідеальним, а завтра – необхідним поєднанням навичок для кваліфікованого хірурга.

Зараз це не питання моди : вже доведено, що лапароскопічні операції при багатьох захворюваннях набагато вигідніші, і в першу чергу для пацієнта. Вони малотравматичні, дозволяють людині в короткі терміни встати з ліжка, повернутися до нормального життя, відновити працездатність, вони дають найменший відсоток ускладнень в післяопераційному періоді, під час операції відсутня або мінімальна крововтрата, середні терміни перебування в стаціонарі після лапароскопічної операції складають від 2-5 діб.

У чому, власне, переваги лапароскопічних операцій? Операція робиться через проколи, хірурги не працюють руками усередині черевної порожнини, а маніпулюють над людиною. Усередині черевної порожнини знаходяться тільки кінчики тонких інструментів, сама операція проходить під контролем відеосистеми, проектуючої зображення на монітор. Хірург робить операцію, дивлячись на монітор зі збільшенням до 40 разів, не стикаючись безпосередньо з черевною порожниною. Немає розрізу, а значить і немає небезпеки нагноєння рани, утворення гриж, немає больового синдрому, немає величезного шва, що приносить якщо не фізичні, то як мінімум моральні страждання.

У лапароскопічних операціях існують так звані “золоті стандарти” – операції, які робляться із вже встановленим високим відсотком позитивних результатів, при яких зведені до мінімуму усі можливі ускладнення і є стабільний позитивний результат.

Одним з таких “золотих стандартів” для лапароскопічної хірургії на сьогодні являється холецистектомія – видалення жовчного міхура при лікуванні жовчно-кам’яної хвороби, у тому числі її ускладнених форм, наприклад, за наявності об’ємних каменів в загальній жовчній протоці (холедохолітіаз), при механічній жовтяниці, гострому гнійному запаленні жовчного міхура і так далі. Ще один “золотий стандарт” – лікування гриж пахової локалізації, гриж діафрагми (лапароскопічна герниопластика). Фахівці гінекологічного відділення виконують малоінвазивні втручання при міомах матки, при кістах яєчників та запальних хворобах додатків, при ендометріозі жіночих статевих органів та неплідді, виконують органозберігаючі (без видалення маткової труби) операції при позаматковій вагітності». Техніка операції відпрацьована, і в нашій клініці після лапароскопічного втручання близько 80 % хворих виписуються третього дня після операції! Плати менше – лікуйся краще!

Новим пріоритетним напрямом в лапароскопії можна назвати виконання одночасних (поєднаних) операцій – операцій, які робляться “за один прийом”. Приміром, людина страждає жовчнокам’яною хворобою і у нього грижа стравохідного отвору діафрагми. Дві операції, два наркози, два стреси, подвійні фінансові і соціальні витрати… За один прийом, через одні і ті ж проколи, або з невеликим додатковим проколом робляться дві операції одномоментно, при одному наркозі. Хворий виписується в ті ж терміни, що і після однієї операції, але виходить з лікарні, позбавившись від двох серйозних захворювань відразу. Так само можуть поєднуватися втручання з приводу захворювань жовчовивідної системи, при гінекологічних захворюваннях. Економиться все, і передусім здоров’я пацієнта.

При виборі клініки, а кінець кінцем, при виборі хірурга, якому Ви хочете довірити своє здоров’я, вирішальним аргументом має бути кваліфікація і досвід фахівця. Техніка лапароскопічних операцій широко відома, питання полягає тільки в тому, наскільки досвід хірурга дозволяє робити стабільно добре ті або інші маніпуляції. Звичайно, переважним є досвід проведення не десятків, не сотень, а тисяч операцій. Саме такий спільний досвід мають фахівці хірургічного і гінекологічних відділень лікарні та науковці «Української медичної стоматологічної академії». До речі, саме завдяки підтримці керівництва стоматологічної академії, в нашій лікарні, одній з перших на території області, з’явилося обладнання для проведення таких оперативних втручань.

Досвід роботи, впродовж тривалого часу, дозволяє досягати прекрасних результатів, оскільки відбувається своєрідне зрощення кваліфікованих лікарів в щось більше – в єдиний організм, працюючий чітко і злагоджено.

 

 

Автори:

Лікар-хірург першої категорії

 хірургічного відділення ПЦРКЛ

Олександр Момот

Доцент кафедри акушерства та гінекології №1 УМСА

Віталій Мартиненко

 

В хірургічному відділенні Полтавської центральної районної клінічної лікарні виконуються сучасні малоінвазивні лапароскопічні втручання при захворюваннях органів черевної порожнини.

Що це за методика і чим вона відрізняється від традиційних відкритих хірургічних методик? Операція робиться через проколи, хірурги не працюють руками усередині черевної порожнини. Усередині знаходяться тільки кінчики тонких інструментів, сама операція проходить під контролем відеосистеми, проектуючої зображення на монітор.

Чому саме лапароскопічне втручання:

• мінімальна травматичність – 3-5 невеликих розрізів до 1,0 см;
• суттєво менша тривалість перебування у стаціонарі та медикаментозне навантаження на організм;
• коротший термін реабілітації;
• майже не помітний післяопераційний шрам.

Лапароскопічна хірургія є «золотим стандартом» сучасної світової медицини.

З питань лапароскопічного лікування в нашій лікарні Ви можете звернутися за консультацією до:

• Величка Дмитра Анатолійовича, завідуючого хірургічним відділенням;
• Момота Олександра Дмитровича, лікаря-хірурга хірургічного відділення.

Телефон для довідок – 27632.

 

 

Адміністрація Полтавської центральної районної клінічної лікарні

 

За 08 тиждень 2017 року по району зареєстровано 321 випадок захворювання на ГРВІ (грип не реєструвався), в тому числі дітей – 199, показник становить – 475,4 на 100 тис. населення (показник епідпорогу – 990,5), що нижче епідпорогового на 52,0%. В порівнянні з 7 тижнем 2017 року спостерігається зниження рівня захворюваності на 7,5%. За 08 тиждень до медичних закладів області з гострими респіраторними вірусними інфекціями госпіталізовані 6 мешканців Полтавського району, серед них 3 дітей.

Майже три роки в нашій країні іде жорстока війна. Гинуть люди, руйнуються мирні міста та села. Але те, що випало в січні цього року на жителів міста Авдіївка, взагалі не можливо виміряти якимсь категоріями. Цілодобові обстріли, понівечені будівлі та комунікації, загиблі та поранені мирні мешканці…… Тисячі людей, в люті двадцятиградусні морози, залишились без тепла, води та електроенергії.

На цю страшну подію відреагували громадяни з усіх куточків країни. Кожен допомагає зруйнованому місту чим може. Не залишились осторонь і ми.

24 лютого, на зустрічі трудового колективна закладу з військовим комісаром Полтавського району, були передані кошти на відновлення міста та потреби військових.

На фото: головний лікар Полтавської центральної районної клінічної лікарні Мехедько О.А. та військовий комісар Полтавського району Янкін Р.М.

 

Адміністрація Полтавської центральної районної клінічної лікарні

 

Благодійний проект по здачі безоплатної донорської крові під цією назвою із 20 лютого по 20 березня 2017 року проходить на Полтавській обласній станції переливання крові.

Полтавське відділення Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Фундація Регіональних Ініціатив» бере участь у проекті «Допомогти може кожен». Це масштабний всеукраїнський благодійний проект по збору крові, створений з метою усвідомлення населенням важливості донорства в Україні.

У нашій країні цей проект проводиться вп’яте,у 2017 році акція пройде у 28-ми містах. Цього року до акції приєдналися і студенти 5-ти вузів Полтави.

Щодня, з 20 лютого по 20 березня групи волонтерів відвідуватимуть Полтавський обласну станцію переливання крові для добровільної здачі.

Уся донорська кров буде передана на потребу військових шпиталів, а також у відділення гематології та онкології Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні, в онкологічні відділення та пологові будинки.

На сьогодні, до акції вже долучилось близько сотні небайдужих полтавців.

 

За матеріалами сайту Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА

Кір — надзвичайно контагіозна гостра інфекційна хвороба. Вона характеризується загальною інтоксикацією, підвищенням температури тіла, катаром слизових оболонок дихальних шляхів та кон’юнктив, наступною появою плямисто-папульозного висипу, що покриває шкіру хворого. Кір зустрічається не тільки у дітей, але і у дорослих, причому перебігає, як правило,важче. Збудник кору — фільтрівний вірус, нестійкий у навколишньому середовищі. Джерелом зараження при корі є хвора на цю недугу людина. Хвора на кір людина стає заразною ще за 2-3 дні до появи перших симптомів хвороби і виділяє збудників у довкілля до 5-го дня від появи висипань.

Зараження кором здорової людини відбувається при вдиханні мікрочастинок слизу та слини, виділених хворим. Зараження кором відбувається не лише за тісного контакту, але й за перебування на відстані декількох метрів від хворого (через коридори, сходові клітки в сусідні кімнати та квартири). Кір це надзвичайно висококонтагіозне захворювання. Хвора на цю недугу людина перебуваючи на роботі чи заняттях, заражає практично всіх оточуючих, тому ця інфекція особливо швидко поширюється в навчальних закладах. Передача кору через предмети та третю особу не відбувається.

Імунітет до кору у дорослих є результатом перенесеної ними хвороби. Завдяки трансплацентарному імунітету діти до 3 міс не хворіють на кір, а у віці від 3 до 6 міс хворіють дуже рідко, останнім часом у зв’язку з уведенням масової вакцинації спостерігаються зміни вікової структури хворих на кір: збільшується питома вага дітей старшого віку та дорослих, тобто контингентів, які давно були імунізовані або зовсім не підлягають імунізації. Характерною особливістю останніх років є збільшення випадків повторних захворювань на кір (0,5—6 %).

Симптоми хвороби.

З моменту зараження вірусом кору до появи перших клінічних ознак хвороби проходить від 8 до 17, в середньому 9-11 днів. Захворювання починається гостро з ознобу, підвищення температури тіла до 38-39°С.

Впродовж кількох годин утруднюється дихання через ніс, з’являються сухий кашель, світлобоязнь, ріжучий біль в очах. На 4-й день хвороби (рідше на 3-й чи 5-й день) з’являється висипка на шкірі.

Висипка виникає поетапно: спочатку на шкірі обличчя, шиї та верхній частині спини і грудей, в наступний день поширюється по тулубі та стегнах, ще через день – з’являється на гомілках. В частині випадків кір може ускладнюватися ларингітом, бронхітом, пневмонією, отитом, гайморитом, енцефалітом, менінгітом, які можуть призвести до смерті хворого.

Крім цього кір може суттєво обтяжувати перебіг вагітності та негативно впливати на внутрішньоматковий розвиток плода. Якщо не виникли ускладнення захворювання завершується одужанням на 9-10 день. Пігментація в місцях висипки зберігається 1-1,5 тижня.

Найбільш надійний метод профілактики кору – вакцинація. Плановій вакцинації підлягають діти у віці 1 та 6 років. За епідпоказами щеплюють всіх осіб до 30 років, які були в контакті з хворим на кір і раніше не були щеплені та не хворіли.

Якщо у Вас виникли сумніви, щодо стану власного здоров’я, одразу зверніться до лікаря!

 

Лікар-інфекціоніст Полтавської ЦРКЛ Олександра Бєлая

Медична реформа є важливою складовою децентралізації влади. Стара модель функціонування медзакладів, особливо в селах та районах, є вкрай неефективною. Тому потребує реорганізації шляхом ухвалення відповідних рішень громадами на місцях.

Про це йшлося під час круглого столу «Децентралізація. Чи забезпечить реформа системи охорони здоров’я якісні медичні послуги?».

Заступник міністра охорони здоров’я України Павло Ковтонюк нагадав, що при дуже низькій якості медичних послуг Україна є четвертою в світі за кількістю лікарняних ліжок на душу населення (в Україні – 879 на 100 тис. населення; в країнах ЄС в середньому – 527,4 на 100 тис. населення;) та другою в європейському регіоні (після РФ) за середнім рівнем тривалості госпіталізації (В Україні – 11,8 днів, в ЄС – 8,08 днів). Україна також має більшу порівняно з середньою для ЄС кількість лікарів та медичних сестер.

Водночас, більшість медичних закладів в Україні – це малопотужні та малозавантажені лікарні, які мають зношені основні фонди та застаріле технічне оснащення.

Ситуацію можна виправити шляхом створення госпітальних округів. «Госпітальний округ – це інструмент для співробітництва громад, але всі рішення приймаються кожним учасником окремо… Децентралізація передбачає посилення ролі громад в усіх сферах життя людей. Ми покладаємось на місцеве самоврядування. Ми не хочемо приймати рішення у Києві. Їх мають приймати ті, хто знає про свої лікарні та потреби», – зазначив Павло Ковтонюк.

Він нагадав, що госпітальні округи створять як «функціональні об’єднання лікарень, розташованих на визначеній території». Межі цієї території і, відповідно, склад кожного округу, пропонуватиме обласна державна адміністрація (ОДА). А остаточний перелік округів затверджуватиме уряд. При цьому ОДА мають виходити з критеріїв формування округу, встановлених Постановою КМУ («Порядок утворення госпітальних округів»).

Критерії формування округу затверджує уряд. Вони є суто технічними: округ повинен мати такі межі і такий набір закладів, щоб у перспективі на його основі можна було створити ефективну і сучасну медичну мережу, а саме:

– Наявність принаймні однієї лікарні інтенсивного лікування (першого чи другого рівня);

– У разі наявності лікарні другого рівня – охоплення території з населенням мінімум 200 тис. осіб, а у разі наявності лише лікарні першого (базового) рівня – 120 тис. осіб;

– Можливість доїзду до лікарні інтенсивного лікування з будь-якої точки округу за 60 хв.

Як наголосив Павло Ковтонюк, госпітальний округ не є окремим рівнем виконавчої влади, окремою юридичною особою чи суб’єктом господарювання. Госпітальний округ – це інструмент співробітництва громад.

Після формування меж округів розпочнеться поступова їх розбудова у співпраці з місцевою владою. У 2017-му місцевим радам кожного округу (районним, міським (міст обласного значення), ОТГ) запропонували створити спільний майданчик для координації рішень та розробки спільної позиції щодо майбутнього округу – Госпітальну раду. До неї увійдуть представники кожного міста обласного значення, району та ОТГ госпітального округу пропорційно до чисельності їхнього населення.

Госпітальна рада формує план розвитку госпітального округу, аби зрозуміти реальне завантаження та розподіляє функції – спрямовує потік до лікарні, де є фахівець та обладнання. Все це також передбачає поліпшення транспорту та доріг на території громади – у першу чергу тих, що ведуть до лікарень. Далі йде оцінка ресурсів та інвестиційних потреб. «Ми втомилися, що ми вкладаємо гроші абикуди, просто «на медицину», і воно потім не має результату. Госпітальний округ – це інструмент пріоритизації: показати куди насамперед спрямувати інвестиції так, щоб громада це відчула одразу у вигляді медичної допомоги», – зазначив пан Ковтонюк.

Ради госпітального округу повинні будуть розробити багаторічний план розвитку округу. В тому числі обрати перелік перспективних закладів вторинної допомоги, які вирішать розвинути до рівня Рамкових вимог МОЗ. Вибиратимуть перспективні заклади на основі маршрутів пацієнтів у межах округу, демографічних показників. Це дозволить визначити очікуване навантаження на кожен із закладів у майбутньому. Іншими словами, оберуть ті заклади, до яких є сенс переспрямувати потік пацієнтів з точки зору медичної ефективності.

Розробляючи план розвитку округу, госпітальні ради також визначать заклади, що повинні бути поступово перепрофільовані. Наприклад, у філії перспективних закладів, в інші типи медичних закладів, у заклади для надання соціальних послуг. Затверджувати пропозиції щодо плану розвитку госпітального округу (в тому числі переліку перспективних закладів) будуть місцеві ради.

Після створення на місцях Госпітальних рад розпочнеться процес впорядкування стаціонарної мережі згідно з критеріями, розробленими МОЗ.

Під час круглого столу учасники також наголосили на тому, що межі госпітальних округів не збігатимуться з адміністративним поділом, оскільки принципи формування госпітальних округів та адміністративно-територіальних одиниць зовсім різні. «Принцип формування госпітального округу – це повний комплект установ, що надають послуги вторинного рівня, кількість населення, потенційних пацієнтів, які дозволяють забезпечити необхідне навантаження на установу та те, що при здоровому глузді люди їздять лікуватися у свої госпітальні округи», – пояснив Юрій Ганущак, директор Громадської організації «Інститут розвитку територій».

Про свій досвід формування госпітальних округів розповіли представники регіонів – Петро Гармаш, начальник управління охорони здоров’я Чернігівської обласної державної адміністрації, та Станіслав Чорний, начальник відділу охорони здоров’я Балтської міської ради. Вони зазначили, що долю лікарень інтенсивного лікування та госпітальних округів остаточно визначать пацієнти. «Якщо вони не прийдуть у якусь лікарню – від неї нічого не залишиться. І навіть якщо у нас вийде створити інфраструктуру, отримати обладнання, але з пацієнтами будуть себе неправильно поводити, то вони підуть в інший заклад», – вважає Станіслав Чорний.

Учасники круглого столу підсумували, що якісну медичну послугу надає той медичний заклад, де є великий потік пацієнтів, сучасне дороге обладнання та професійні лікарі. Тож мешканці громад повинні вимагати від влади не збереження наявної структури медзакладів, а покращення доріг, інфраструктури, логістики та якісних маршрутів пацієнтів.

 

За матеріалами сайту МОЗ України

За 07 тиждень 2017 року по району зареєстровано 347 випадків захворювання на ГРВІ (грип не реєструвався), в тому числі дітей – 179, показник становить – 513,9 на 100 тис. населення (показник епідпорогу – 1622,6), що нижче епідпорогового на 68,3%. В порівнянні з 6 тижнем 2017 року спостерігається зниження рівня захворюваності на 5,2%. За 06 тиждень до медичних закладів області з гострими респіраторними вірусними інфекціями госпіталізовані 8 мешканців Полтавського району, серед них 6 дітей.

Кір – вкрай заразна важка хвороба вірусного походження. Характерні клінічні прояви при типовому перебігу дозволяють легко встановити діагноз. Інкубаційний період триває 9-11 днів, може продовжуватися до 17, а іноді – до 21 дня.

Джерелом інфекції є хворі на кір в катаральному періоді і у перші три дні висипань. Інфікована людина може стати небезпечною для оточуючих на 9-10-й день після контакту з хворим на кір.

Вірус передається від хворої людини до здорової повітряно-крапельним(кашель, чхання) шляхом. На кір можуть захворіти 95-96% сприйнятливих людей, які були у контакті з хворим, незалежно від їх віку. Надзвичайно легкий механізм передачі  та висока сприйнятливість робить кір однією із найпоширеніших хвороб.

ПЕРІОДИ ПЕРЕБІГУ ХВОРОБИ

І – катаральний. Хвороба починається гостро з підвищення температури тіла до 38-39˚С. З’являється сухий кашель, нежить, кон’юнктивіт, світлобоязнь, набряк повік. У ротовій порожнині на слизовій оболонці з’являються рожеві плями з білуватими цятками в центрі (папули), що є специфічною ознакою кору.

ІІ – висипання. На  4-7 день знову піднімається температура до 39-40˚С, з’являється висипка за вухами, на щоках, шиї, грудях і верхній частині спини (поетапно). Далі висипка поширюється на сідниці, кінцівки.

ІІІ – пігментації. Висипка зберігається 5-6 днів, потім блідне у такій самій послідовності, в якій з’явилась, і перетворюється на «бурі» плями, які утримуються 1,5-3 тижні. У середньому, висип виступає через 14 днів (від 7 до 18 днів) після зараження вірусом.

КІР НЕБЕЗПЕЧНИЙ УСКЛАДНЕННЯМИ

Кір залишається однією з основних причин смерті серед дітей раннього віку в усьому світі.  Більшість смертельних випадків кору відбувається через ускладнення, пов’язані з цією хворобою. Найчастіше ускладнення розвиваються у дітей віком до п’яти років або у дорослих людей старше 20 років. У людей, які перехворіли на кір, виробляється імунітет проти нього на все життя.

Ускладнення можуть з’являтися у будь-який період хвороби і зумовлені вірусом кору, а також супутніми бактеріями. Найсерйознішими ускладненнями можуть бути сліпота, енцефаліт (інфекція, що призводить до набряку головного мозку), отит, важка діарея і пов’язане з нею зневоднення,  пневмонія.

ЛІКУВАННЯ

Якщо ви або ваші близькі захворіли, негайно викликайте лікаря. Лікування здійснюється лише за його призначеннями.

При тяжкому перебігу для отримання допомоги телефонуйте за номером 103 – екстрена (швидка) медична допомога.

Хворі, у яких кір протікає з середнім та тяжким перебігом, а також з ускладненнями та важкою інтоксикацією, підлягають обов’язковій госпіталізації в інфекційний стаціонар.

Лікування в домашніх умовах проводиться під обов’язковим наглядом сімейного лікаря. Вдома хворому на кір потрібно обов’язково забезпечити постільний режим на весь період гострої лихоманки. При можливості його необхідно ізолювати в окрему, добре провітрювану кімнату, давати багато пити, харчовий раціон збагатити вітамінами, зокрема вітамінами С та А (дві дози на добу).  Як показує досвід, збагачення харчового раціону вітаміном А сприяє зменшенню числа випадків смерті від кору на 50% та може допомогти запобігти ураженню очей. Рекомендується періодично промивати очі теплою перевареною водою або 2% розчином харчової соди.

У період підвищеної захворюваності на кір рекомендується:

• уникати великого скупчення людей;
• при перших проявах «застудного» захворювання (нежить, кашель, слабкість, кон’юктивіт) звертатись до лікаря;
• обмежити контакти;
• дотримуватися “культури” кашлю (чхання), користуватися серветками;
• часто мити руки з милом.

ВАКЦИНАЦІЯ  ЗАХИСТИТЬ  ВІД КОРУ!

Для запобігання захворюванню і його грізним ускладненням єдиним заходом попередження залишається вакцинація проти кору, яку проводять дітям у 12 місяців, ревакцинацію – у 6 років.

При відсутності вакцинації рекомендовано провести щеплення моно-вакциною від кору у будь-якому віці до 30 років.

Для екстреної профілактики у вогнищі вводять вакцину проти кору до 3-го дня від моменту контакту з хворим на кір, або коревий імуноглобулін до 6-го дня від моменту контакту з хворим на кір.

Пам’ятайте!

Своєчасне щеплення збереже здоров’я або навіть життя!

 

Пам’ятку підготувала лікар-методист обласного Центру здоров’я Т.І. Петрухіна