Ультразвукова діагностика допомагає виявити або виключити порушення чи патології органів малого таза. Вона абсолютно безболісна та безпечна. Таке дослідження дає змогу побачити стан органів, виявити патологічні утвори, а тому пропустити будь-яке відхилення від норми чи невірно пояснити його практично неможливо. Жінкам доцільно проходити УЗД органів малого тазу раз на рік задля профілактики, проте всім без винятку вона не призначається.
Ультразвукова діагностика органів малого таза досліджує яєчники, матку, сечовий міхур, встановлює вагітність на ранніх термінах. Таке дослідження призначається тоді, коли потрібно визначити причину хвороби, коли необхідні додаткові дані про стан здоров’я жінки. Існує два варіанти ультразвукової діагностики органів малого таза:
• трансабдомінальне;
• трансвагінальне.
Залежно від того, яким способом будуть проводити діагностику, визначаються особливості підготовки до неї. Якщо за кілька днів до процедури відбулося рентгенодослідження з використанням барію, то її краще відкласти. Ця контрастна речовина може впливати на результат діагностики. Також потрібно повідомити лікаря, якщо маєте алергію на латекс.
Трансабдомінальна УЗД проводиться через стінку живота. Під час процедури жінка лежить на спині. За необхідності потрібно буде перевернутися на бік. Підготовка до трансабдомінальної діагностики не потребує надзусиль. Лише в деяких випадках лікар може попросити дотримуватися дієти. За кілька днів до процедури потрібно відмовитися від газованих напоїв, бобових, сирих овочів та фруктів, молочних продуктів, жирного м’яса, виробів із дріжджового тіста та чорного хліба. Краще часто вживати їжу в невеликій кількості. Трансабдомінальна ультразвукова діагностика проводиться з наповненим сечовим міхуром. Тобто за певний час до неї потрібно випити приблизно 1 літр води.
Трансвагінальна УЗД малого таза якоїсь спеціальної підготовки не передбачає. Жінці достатньо за добу до процедури утриматися від вживання продуктів, які спричиняють газоутворення. Бажано (але необов’язково) не їсти за 4-5 годин до дослідження. Доцільніше приділити увагу гігієні зовнішніх статевих органів. Сечовий міхур має бути порожнім під час процедури. Трансвагінальна ультразвукова діагностика проводиться за допомогою датчика, який вводиться в піхву. Вона допомагає більш ретельно дослідити органи малого таза. За потреби може супроводжуватися також і трансабдомінальним оглядом.
Перед УЗД органів малого тазу не варто приймати ліки на власний розсуд. Навіть сорбент пити без відома лікаря не можна. Доцільно мати із собою результати попереднього дослідження та інформацію про діагноз.
Наступне питання стосується того, коли краще робити таке УЗД. Однозначної відповіді на нього немає, тому що воно інформативне завжди. Усе залежить від того, що потрібно побачити. Аби було простіше, нагадаємо, що менструальний цикл складається з двох фаз, розділених овуляцією (виходом яйцеклітини). Перша фаза рахується від менструації до початку овуляції. У цей період краще видно порожнину матки, можна правильніше оцінити стан яєчників та оваріальний резерв. Перед самою овуляцією найкращий час для визначення стану шийки матки, зрозуміти, наприклад, чи є поліпи цервікального каналу.
Друга фаза менструального циклу триває від овуляції до початку наступної менструації. У цей період краще оцінювати товщину ендометрію. Його показники важливі для планування вагітності. Зараз можна виключити наявність синехій у порожнині матки. Тоді ж підтверджується сам факт овуляції, якщо у яєчнику міститься жовте тіло.
Визначитися з часом, коли варто проводити ультразвукову діагностику малого таза допоможуть і скарги на стан здоров’я. Отже, в першу фазу циклу доцільніше йти, якщо спостерігаються:
• кров’янисті виділення в період між менструаціями;
• занадто рясні або ж нерегулярні менструації;
• значні болі під час менструації;
• сильний дискомфорт під час статевого акту;
• проблеми із настанням вагітності.
Аби оцінити стан міометрію, можна приходити на огляд до лікаря в будь-який час. Проведення УЗД малого таза в різні фази місячного циклу необхідне для оцінювання динаміки розвитку захворювання та контролю ефективності лікувальних заходів.

ЛЮДМИЛА ШЕРЕМЕТ, лікар УЗД.

Напередодні Вашого професійного свята прийміть найтепліші та щирі вітання з Днем медичної сестри! Бажаємо Вам міцного здоров’я, професійної наснаги, творчих здобутків й успіхів у втіленні Ваших задумів. Нехай Вас зігрівають людська вдячність, професійне визнання та особисте щастя!

Чистого мирного неба всім нам!

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – важкий психічний стан, що виникає після пережитого надпотужного негативного впливу на психіку. Може розвиватися як після одиничної події, так і множинних впливів. Наприклад, якщо людина стає свідком смерті, важкої травми іншого або переживає загрозу власному життю. Насильство, катастрофи та військові дії – основні причини розвитку патології.

Шанс зіткнутися з подіями, які потенційно можуть спричинити травматичний стрес, становить близько 60% у звичайному житті. В умовах обстрілів, бомбардувань населених пунктів імовірність різко підвищується, а в учасників бойових дій цей показник сягає 100%. Однак посттравматичний синдром викликає не у всіх – у більшості випадків психіка справляється зі стресом, людина переживає ситуацію та відпускає її. Повторення, різноманітність, велика тривалість важких для психіки подій підвищує, а правильна психологічна підготовка  знижує ймовірність розвитку патології.

Коли людина стикається з травмуючою подією, від її психіки потрібні величезні зусилля та ресурси для осмислення ситуації та подолання стресу. Якщо психіка з цими завданнями не справляється, розвивається посттравматичний стресовий розлад. Відсутність підтримки з боку інших людей, знецінення події, а також психологічна неготовність, незрілість або нестабільність помітно знижують стресостійкість.

Симптоми посттравматичного синдрому залежать від сукупності багатьох факторів, а також від сили індивідуальної реакції. Найчастіші прояви:

• флешбеки – періодичні нав’язливі спогади, сни про травмувальну подію, яким неможливо запобігти або зупинити вольовим зусиллям. Вони завдають людині страждань, змушують переживати травму знову і знову, можуть провокувати відчуття навислої тут і зараз загрози;
• тригери – людина починає асоціювати з пережитою травмою певних людей, деякі події, звуки, життєві ситуації. Як правило, такі асоціації провокують флешбеки, а людина з ПТСР намагається всіляко уникати як самих тригерів, так і їх обговорення;
• підвищена збудливість нервової системи – тривожність, занадто бурхлива реакція на різкі звуки, раптові дотики або зорові подразники;
• відсутність почуття безпеки – навіть вдома, у знайомій та спокійній обстановці;
• амнезія – людина може частково або повністю забути травмувальну подію і не пам’ятати проміжок часу, в який вона сталася;
• фобії – необґрунтовані для оточуючих людей страхи. Як правило, умови прояву фобій пов’язані з причиною стресу;
• порушення сну – безсоння, нічні жахи, лунатизм, часті розмови уві сні, галюцинації під час засинання та пробудження;
• зміни в поведінці – наприклад, емоційна «холодність», різка втрата інтересу навіть до улюблених занять, відсторонення від близьких людей;
• порушення уваги – проблеми з концентрацією, запам’ятовуванням інформації;
• емоційна нестабільність – неконтрольовані спалахи гніву, дратівливість.

Важливо розуміти, що симптоми можуть розвинутися як одразу, так і впродовж тривалого часу після травми. За відсутності своєчасної та ефективної допомоги симптому ПТСР можуть призвести до різноманітних розладів, а саме:

• депресія;
• генералізований тривожний розлад;
• панічні атаки;
• залежності внаслідок зловживання алкоголем та іншими способами забутися;
• суїцидальна поведінка;
• соціальна самоізоляція;
• агресивність.

Профільним фахівцем для діагностики патології може бути нейропсихолог, психіатр або клінічний психолог. У постановці діагнозу виокремлюють головні критерії (мають проявлятися всі) і додаткові (мають фіксуватися щонайменше 2 зі списку). Перший основний критерій – сама травма, достатня для найсильнішого стресу. Другий – нав’язливі спогади, кошмарні сни. Третій – уникнення тригерів.

Також мають бути два або більше додаткових критерії:

• проблеми зі сном;
• неконтрольована дратівливість або спалахи гніву;
• проблеми з увагою;
• відсутність почуття безпеки;
• реакція переляку на різкі звуки, раптові дотики, візуальні подразники тощо.

Посттравматичний стресовий розлад лікують за допомогою психотерапії, за необхідності використовуючи поєднання з медикаментозною терапією.

Когнітивно-поведінкова психотерапія (КПТ) є одним із найефективніших і найшвидше діючих видів немедикаментозної терапії. КПТ допомагає людині розібрати травмувальну ситуацію, виявити й осмислити сформовані спотворення сприйняття реальності. А потім переглянути свою поведінку завдяки виробленню правильних установок та переконань. Сон можна налагодити за допомогою ритуалів, тобто регулярних дій перед сном, а також усуненням чинників, що викликають збудження перед відходом до сну. Фізична активність, зокрема спорт, допомагає пацієнтові відволіктися від негативних переживань.

Близькі також можуть допомогти людині з ПТСР: підтримувати, формувати комфортне оточення і за можливості не залишати її на самоті. Деяким пацієнтам допомагає терапія в групах, де є люди, які пережили схожі події.

Лікарськими препаратами вибору можуть бути антидепресанти, які на біохімічному рівні допомагають людині боротися з тривожними і депресивними розладами, покращують настрій та загальний психологічний стан. Проте їх призначати повинен виключно фахівець у разі неефективності психотерапевтичних методів.

У разі переживання тяжкої психологічної травми та виникнення відчуття неспроможності самостійно впоратися з нею не зволікайте. Зверніться до фахівця.

 

СЕРГІЙ СТЕПЧЕНКО, лікар-психіатр поліклінічного відділення.

Важливим напрямком діяльності нашого закладу є створення комфортних умов для пацієнтів з особливими потребами, адаптація приміщень лікарні для їх обслуговування. Так, нещодавно був встановлений пандус який покращить доступність для громадян відповідної категорії до приміщень для укриття.