Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – важкий психічний стан, що виникає після пережитого надпотужного негативного впливу на психіку. Може розвиватися як після одиничної події, так і множинних впливів. Наприклад, якщо людина стає свідком смерті, важкої травми іншого або переживає загрозу власному життю. Насильство, катастрофи та військові дії – основні причини розвитку патології.

Шанс зіткнутися з подіями, які потенційно можуть спричинити травматичний стрес, становить близько 60% у звичайному житті. В умовах обстрілів, бомбардувань населених пунктів імовірність різко підвищується, а в учасників бойових дій цей показник сягає 100%. Однак посттравматичний синдром викликає не у всіх – у більшості випадків психіка справляється зі стресом, людина переживає ситуацію та відпускає її. Повторення, різноманітність, велика тривалість важких для психіки подій підвищує, а правильна психологічна підготовка  знижує ймовірність розвитку патології.

Коли людина стикається з травмуючою подією, від її психіки потрібні величезні зусилля та ресурси для осмислення ситуації та подолання стресу. Якщо психіка з цими завданнями не справляється, розвивається посттравматичний стресовий розлад. Відсутність підтримки з боку інших людей, знецінення події, а також психологічна неготовність, незрілість або нестабільність помітно знижують стресостійкість.

Симптоми посттравматичного синдрому залежать від сукупності багатьох факторів, а також від сили індивідуальної реакції. Найчастіші прояви:

• флешбеки – періодичні нав’язливі спогади, сни про травмувальну подію, яким неможливо запобігти або зупинити вольовим зусиллям. Вони завдають людині страждань, змушують переживати травму знову і знову, можуть провокувати відчуття навислої тут і зараз загрози;
• тригери – людина починає асоціювати з пережитою травмою певних людей, деякі події, звуки, життєві ситуації. Як правило, такі асоціації провокують флешбеки, а людина з ПТСР намагається всіляко уникати як самих тригерів, так і їх обговорення;
• підвищена збудливість нервової системи – тривожність, занадто бурхлива реакція на різкі звуки, раптові дотики або зорові подразники;
• відсутність почуття безпеки – навіть вдома, у знайомій та спокійній обстановці;
• амнезія – людина може частково або повністю забути травмувальну подію і не пам’ятати проміжок часу, в який вона сталася;
• фобії – необґрунтовані для оточуючих людей страхи. Як правило, умови прояву фобій пов’язані з причиною стресу;
• порушення сну – безсоння, нічні жахи, лунатизм, часті розмови уві сні, галюцинації під час засинання та пробудження;
• зміни в поведінці – наприклад, емоційна «холодність», різка втрата інтересу навіть до улюблених занять, відсторонення від близьких людей;
• порушення уваги – проблеми з концентрацією, запам’ятовуванням інформації;
• емоційна нестабільність – неконтрольовані спалахи гніву, дратівливість.

Важливо розуміти, що симптоми можуть розвинутися як одразу, так і впродовж тривалого часу після травми. За відсутності своєчасної та ефективної допомоги симптому ПТСР можуть призвести до різноманітних розладів, а саме:

• депресія;
• генералізований тривожний розлад;
• панічні атаки;
• залежності внаслідок зловживання алкоголем та іншими способами забутися;
• суїцидальна поведінка;
• соціальна самоізоляція;
• агресивність.

Профільним фахівцем для діагностики патології може бути нейропсихолог, психіатр або клінічний психолог. У постановці діагнозу виокремлюють головні критерії (мають проявлятися всі) і додаткові (мають фіксуватися щонайменше 2 зі списку). Перший основний критерій – сама травма, достатня для найсильнішого стресу. Другий – нав’язливі спогади, кошмарні сни. Третій – уникнення тригерів.

Також мають бути два або більше додаткових критерії:

• проблеми зі сном;
• неконтрольована дратівливість або спалахи гніву;
• проблеми з увагою;
• відсутність почуття безпеки;
• реакція переляку на різкі звуки, раптові дотики, візуальні подразники тощо.

Посттравматичний стресовий розлад лікують за допомогою психотерапії, за необхідності використовуючи поєднання з медикаментозною терапією.

Когнітивно-поведінкова психотерапія (КПТ) є одним із найефективніших і найшвидше діючих видів немедикаментозної терапії. КПТ допомагає людині розібрати травмувальну ситуацію, виявити й осмислити сформовані спотворення сприйняття реальності. А потім переглянути свою поведінку завдяки виробленню правильних установок та переконань. Сон можна налагодити за допомогою ритуалів, тобто регулярних дій перед сном, а також усуненням чинників, що викликають збудження перед відходом до сну. Фізична активність, зокрема спорт, допомагає пацієнтові відволіктися від негативних переживань.

Близькі також можуть допомогти людині з ПТСР: підтримувати, формувати комфортне оточення і за можливості не залишати її на самоті. Деяким пацієнтам допомагає терапія в групах, де є люди, які пережили схожі події.

Лікарськими препаратами вибору можуть бути антидепресанти, які на біохімічному рівні допомагають людині боротися з тривожними і депресивними розладами, покращують настрій та загальний психологічний стан. Проте їх призначати повинен виключно фахівець у разі неефективності психотерапевтичних методів.

У разі переживання тяжкої психологічної травми та виникнення відчуття неспроможності самостійно впоратися з нею не зволікайте. Зверніться до фахівця.

 

СЕРГІЙ СТЕПЧЕНКО, лікар-психіатр поліклінічного відділення.