Рак молочної залози є однією з найбільш вивчених і досліджуваних форм раку.

Фактори ризику захворюваності на рак молочної залози (рак грудей) :

– вік більше 40 років;

– високий рівень естрогену в крові;

– наявність родичів першої лінії (мама, сестра, тітка, бабуся), хворих на рак молочної залози;

– прийом гормональних препаратів з метою контрацепції або регуляції менструального циклу, замісної гормональної терапії в менопаузі;

– перша вагітність у віці старше 30 років;

– раніше перенесений рак яєчника або молочної залози;

– контакт з джерелами радіації;

– відсутність пологів і вагітностей;

– ендокринологічні та обмінні порушення (захворювання щитовидної залози, ожиріння);

– ранній початок менструацій (до 12 років) та /або пізній початок менопаузи;

– підвищене вживання жирної їжі.

Незважаючи на те, що фіброзно-кістозна мастопатія не є передраковим станом, атипові зміни в епітелії протоків грудей також збільшують ризик раку молочної залози.

Локалізація ракових пухлин у молочних залозах сама різна. Однаково часто уражається як права, так і ліва заліза. У самій молочній залозі найчастіше (приблизно у 1/2 хворих) пухлини виникають у верхньо-зовнішньому квадранті, іноді у самого краю її на кордоні з пахвовій западиною.

Проявом раку можуть бути і виділення з соска, як правило, кров’янисті. При поширенні процесу в лімфатичні вузли, вони збільшуються, що може викликати дискомфорт у пахвових ділянках. Коли необхідно звернутися до лікаря:

– ви виявили ущільнення в грудях;

– з’явилися виділення із сосків;

– змінилася шкіра грудей («лимонна кірка», втягнення, почервоніння, набряк);

– змінився сосок (втягнувся, з’явилася кровоточива ранка).

На ранніх стадіях основним проявом раку молочної залози є наявність об’ємного утворення в молочній залозі, що виявляється при мамографії, УЗД або інших методах дослідження, або самою жінкою (набагато рідше, і, в основному, у жінок з невеликою грудьми). Але необхідно розуміти, що виявити пухлину, що характеризується дифузним ростом (не має щільної частини), без спеціальних інструментальних методів неможливо. Регулярних профілактичних обстежень 1 раз в рік в більшості випадків достатньо для виявлення на ранніх стадіях.

Сучасні діагностичні методи, що застосовуються у всьому світі, є запорукою успішного лікування. Діагностичні методи можна розділити на 3 групи:

– рентгенологічний (мамографія);

– ультразвуковий;

– метод магніторезонансної томографії.

Мамографія є найбільш інформативним діагностичним методом.

Додаткові дослідження при раку молочної залози: ультразвукове дослідження органів черевної порожнини; рентгенографія легенів; комп’ютерна томографія органів черевної порожнини і грудної клітини; сцинтиграфія (радіоізотопне дослідження) скелета; загальноклінічні аналізи та обстеження; дослідження лімфатичних вузлів до початку лікування.

В останнє десятиліття світової онкологією досягнуті значні успіхи в лікуванні раку молочної залози. Основою успішного лікування є комплексний підхід – оптимальне поєднання хірургічного, хіміотерапевтичного та радіотерапевтичного етапів. Чим раніше виявлена пухлина, ніж менше поширення захворювання – тим легше, коротше, дешевше і ефективніше лікування.

З метою запобігання раку молочної залози необхідно щомісячне самообстеження та своєчасне звернення до лікаря, що надає жінкам впевненості в стані свого здоров’я та є важливою частиною профілактики та діагностики захворювання молочних залоз, що дозволить вам зберегти здоров’я та життя.

 

АННА КОТОВА, лікар-онколог поліклінічного відділення комунального підприємства «Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської міської ради».

Алкоголізм це захворювання, зумовлене систематичним вживанням спиртних напоїв, що згубно впливає на здоров’я, поведінку у побуті, працездатність населення, шкодить добробуту та руйнує моральні засади суспільства.

Причини виникнення алкоголізму.

Соціальні. Чому виникає алкогольна залежність? На це впливає наявність друзів чи близького партнера, які регулярно п’ють. Як утворюється алкогольна залежність? Часто алкогольна залежність з’являється у студентські роки, коли споживання алкоголю широко вітається серед студентів. Також гарне зображення вживання алкоголю у фільмах чи засобах масової інформації також може спричинити пристрасть до алкоголю та стати причиною алкоголізму. Для молодих людей вплив батьків, однолітків та інших зразків наслідування може вплинути на причини алкогольної залежності.

Психологічні. У цю групу причин алкогольної залежності входить характер людини, «нездорова» атмосфера у сім’ї, де зростає дитина. Схильність до алкоголізму вища у дітей із надмірною опікою батьків, дефіцитом кохання, уваги дорослих, а також за наявності дитячих травм, насильства в сім’ї. Психологічні причини алкоголізму виявляються в тому, що людина не впевнена в собі, не задоволена життям, тривожна, схильна до депресій, не може самореалізуватися, розв’язувати проблеми, отримувати задоволення здоровими методами. Психологія алкоголізму полягає в тому, що людина намагається придушити біль від спогадів алкоголем.

Біологічні. Головною біологічною причиною алкоголізму вважається спадкова схильність. Ризик зловживання алкоголем вищий для людей, чиї батьки чи інші близькі родичі мають проблеми з алкоголем. На це можуть вплинути генетичні фактори.

Розрізняють три стадії алкогольної залежності: психологічна (перша) і фізичні (друга і третя).

Ознаки алкоголізму:

1. Здатність випити велику кількість алкоголю;
2. Потреба в частому вживанні спиртних напоїв;
3. Втрата контролю над дозою;
4. Виникнення вторинного потяга до алкоголю;
5. Алкогольна амнезія – провали пам’яті;
6. Похмільний синдром – відмова заради чергової випивки від виконання обов’язків;
7. Бажання випити;
8. Нездатність усвідомлювати ступінь свого сп’яніння;
9. Нездатність контролювати свої вчинки і дії;
10. Утрата захисного рефлексу – блювоти;
11. Підвищення несприйнятливості до алкоголю;
12. Стан сп’яніння уже вважається «нормальним», і виникають труднощі у придушенні виниклої потреби в алкоголі.

У будь-якій країні світу якщо нарколог знаходить дві ознаки – він ставить діагноз «хронічний алкоголізм, перша стадія». Якщо шість і більше – друга та третя стадії.

Алкоголізм вважається чоловічою проблемою, проте останнім часом тенденція почала швидко змінюватись у бік збільшення алкогольної залежності у жінок. За останні десятиліття кількість жінок, які страждають на алкогольну залежність, значно зросла. Складність лікування алкоголізму у жінок полягає у пізньому виявленні проблеми, адже симптоми хвороби з’являються набагато пізніше, ніж у чоловіків. У той самий час, вираженість жіночої алкогольної залежності вища.

Алкоголізм є складною медико-соціальною та правовою проблемою; існує чимало його класифікацій, зокрема клінічна, психологічна, соціальна, юридична тощо. В основі всіх класифікацій і понять алкоголізму лежать три обов’язкові ознаки: алкогольна залежність з відповідними змінами в нервовій системі; хронічний характер захворювання; алкогольна причинність захворювання. Індивідуальний ризик шкідливого впливу алкогольних напоїв зумовлюється інтенсивністю та ступенем їх дії на організм і поведінку людини.

При кожному гострому сп’янінні гине певна кількість клітин, порушується обмін речовин і перебіг життєвих процесів. Інтенсивність руйнування клітин і порушення функцій органів залежить від кількості випитого, стану внутрішніх органів, спадковості, віку і статі.

Поступово функціональні розлади переходять в органічні. Розвиваються такі тяжкі недуги як гастрит, гепатит, цироз печінки, панкреатит, хронічні захворювання легень, алкогольні психози тощо. При вживанні алкогольних напоїв погіршується перебіг гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, туберкульозу легень, виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, ішемічної хвороби серця, хронічних уражень нирок.

У більшості випадків при гострому сп’янінні раптова смерть молодих алкоголіків спричинена розладом коронарного кровообігу, зупинкою серця, травмою, нещасним випадком. Вживання алкоголю стимулює розростання сполучної тканини у внутрішніх органах. Під час сп’яніння у чоловіків підвищується статева активність, що в деяких випадках закінчується статевим злочинством. У юнаків статеве збудження може закінчитись індивідуальним або груповим зґвалтуванням, після чого виникають судові процеси. Поширення венеричних захворювань пов’язано з вживанням алкоголю жінками.

Більшість жінок, які хворіють на алкоголізм втрачають материнські почуття, відповідальність перед сім’єю, дітьми.

Боротьба з алкоголізмом передбачає складну та багатовекторну систему впливу шляхом задіяння медичної, соціальної, психологічної складових, а саме: санітарно-освітня робота, підвищення рівня медичної допомоги, психотерапевтична і психологічна допомога, вдосконалення лікувальної бази тощо.

 

СЕРГІЙ СТЕПЧЕНКО, лікар-психіатр поліклінічного відділення комунального підприємства «Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської міської ради».

Завдяки співпраці працівників лікарні з волонтерськими організаціями ресурсна база закладу поповнилась функціональними ліжками.

Ваша відданість та самопожертва – це наша гордість. Дякуємо кожному, хто стоїть на варті нашого миру і спокою. Дякуємо за вашу неймовірну силу та відвагу. Від усієї душі бажаємо міцного здоров’я на довгі роки, щастя та благополуччя!

Вічна і світла пам’ять загиблим.

Хронічне обструктивне захворювання легень  – гетерогенний стан легень, що характеризується хронічними респіраторними симптомами (задишка, кашель, виділення мокротиння, загострення) внаслідок патологічних змін дихальних шляхів (бронхіт, бронхіоліт) і/або альвеол (емфізема), що спричиняють персистувальну, часто прогресувальну обструкцію повітряного потоку.

Останніми роками спостерігають неухильне зростання частоти ХОЗЛ, особливо серед чоловіків. Буває так: з роками пацієнт забуває про перенесений гострий бронхіт, але бронхіт «не забуває» про його легені. Захворювання проявляється постійним або періодичним кашлем з (або без) виділенням мокротиння, задишкою. Кашель не корелює з тяжкістю порушень функції дихання, а от наявність задишки свідчить про значні порушення вентиляції легень.

ХОЗЛ посідає одне з провідних місць серед основних причин смертності й інвалідності в більшості країн світу і зумовлює значні економічні витрати на лікування хворих. Тому ця проблема набула не лише медичного, а й соціально-економічного значення. Тягар, зумовлений ХОЗЛ, за прогнозами, упродовж наступних десятиліть збільшуватиметься внаслідок тривалого впливу факторів ризику розвитку і старіння населення.

Основними факторами, що призводять до ХОЗЛ, є куріння тютюну та вдихання токсичних часточок, побутових газів, забрудненого атмосферного повітря. Зумовити захворювання також можуть інші екологічні та індивідуальні фактори з боку організму людини, у тому числі аномалії розвитку легень, прискорені процеси їх старіння.

У розвитку ХОЗЛ екзогенні та ендогенні чинники за значенням варто розмістити так:

• тютюнокуріння (активне і пасивне);
• вік (старше 45 років);
• забруднення атмосфери летючими полютантами;
• стать (чоловіки мають більшу схильність до ХОЗЛ);
• вплив несприятливих соціальних та професійних умов;
• хвороби носоглотки, порушення носового дихання;
• інфекції ДШ (часті ГРВЗ, гострий бронхіт, пневмонія);
• несприятливий клімат;
• алергія;
• генетичні чинники.

Захворювання характеризується хвилеподібним перебігом з частими загостреннями. Для своєчасного виявлення ранніх проявів ХОЗЛ хворим потрібно проводити спірометрію, за необхідності з навантаженням.

Можливі прояви ХОЗЛ:

• загальна немотивована слабість, підвищена чутливість до холоду, мерзлякуватість («холод ловить за спину»);
• підвищення температури тіла часто короткочасне, добові її коливання інколи перевищують 1 °С. Температуру в межах 36,8-37,0 °С у таких хворих варто вважати гарячковою, бо в період ремісії захворювання вона зазвичай субнормальна (36,0-36,3 °С);
• пітливість верхньої частини тіла, особливо вночі, симптом «вологої подушки»;
• поява або посилення задишки та кашлю, поява або збільшення кількості мокротиння, більш гнійний його характер;
• наростання проявів артеріальної гіпоксемії, ознак дихальної та правошлуночкової недостатності;
• лейкоцитоз, збільшення швидкості осідання еритроцитів.

Останніми роками наголошують, що велике значення в переході інфекції в хронічну форму може мати проникнення бактерій у клітини бронхіального епітелію: внутрішньоклітинна персистенція мікроорганізмів – головний механізм ухилення бактерій від імунної та інших захисних систем макроорганізму. У літературі недостатньо відомостей про порушення функції ендотелію при ХОЗЛ, тоді як це захворювання супроводжує велика кількість чинників, що визначають розвиток ендотеліальної дисфункції, а саме: гіпоксія, підвищений вміст біологічно активних речовин. Прогресування ХОЗЛ, його прогноз багато в чому визначаються частотою та вираженістю загострень, які можуть перебігати під маскою грипу, застудних захворювань з посиленням кашлю. Під час нападу кашлю повітря не встигає вийти з альвеол, вони перерозтягуються, що сприяє розвитку емфіземи. У разі поширення запалення на перибронхіальну й інтерстиціальну тканину порушується лімфовідтік: лімфа відтікає не до лімфовузлів (де мікрофлора знешкоджується), а ретроградно, до плеври, внаслідок чого виникає плеврит. Поступовий розвиток пневмосклерозу призводить окрім порушення дренажної функції бронхів до деформації бронхіального дерева (бронхоектазія, ателектаз, вікарна емфізема), легеневої гіпертензії.

Декомпенсоване легеневе серце відкриває новий етап у перебігу захворювання, прогноз якого визначається передусім динамікою серцевої недостатності.

Діагноз ХОЗЛ потрібно припускати в будь-якого пацієнта із задишкою, хронічним кашлем або продукцією мокротиння і/або наявністю факторів ризику розвитку захворювання в анамнезі, але обов’язковою для встановлення діагнозу ХОЗЛ є спірометрія з форсованим видихом, що після застосування бронходилататора демонструє відношення об’єму форсованого видиху за 1-шу секунду до функціональної життєвої ємності легень <0,70%.

Коли діагноз ХОЗЛ підтверджено даними спірометрії, для того щоб рекомендувати відповідну терапію і досягти цілей лікування, необхідно оцінити такі чотири фундаментальні аспекти:

• тяжкість обмеження повітряного потоку;
• природа та вираженість поточних симптомів у пацієнта;
• попередній анамнез помірних і тяжких загострень;
• наявність і вид супутніх захворювань (мультиморбідність).

Ціллю фармакологічної терапії пацієнтів із ХОЗЛ є:

– зменшення симптомів захворювання;

– зменшення ризику та тяжкості загострень:

– поліпшення загального стану здоров’я;

– підвищення толерантності до фізичних навантажень.

 

НАТАЛІЯ БАНДАЛЕТОВА, завідувачка терапевтичним відділенням комунального підприємства «Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської міської ради».

Сучасні умови повсякденного життя, що характеризуються бурхливим науково – технічним прогресом, зростанням інформаційного поля, екологічним неблагополуччям, соціально – економічною нестабільністю, дедалі частіше створюють проблему тривалого емоційного напруження, зумовлюючи прогресуюче зниження останніми роками рівня здоров’я населення, особливо осіб працездатного віку.

Статистика свідчить, що близько 50% населення світу мають надмірну масу тіла. Зайва вага знижує життєвий рівень, працездатність людини, ускладнює інтелектуальну і фізичну діяльність, призводить до ранньої інвалідності, передчасного старіння, скорочення тривалості життя. Отже, ожиріння є актуальною медико-соціальною проблемою, яка досягла на сьогодні глобальних масштабів.

Аліментарна форма ожиріння зумовлена зовнішніми причинами: переїданням, надмірним уживанням їжі, багатої на вуглеводи й жири, недостатньою фізичною рухливістю і пов’язаним із нею зменшенням енерговитрат. Ендокринно-церебральне ожиріння є наслідком внутрішніх причин, що виникають в організмі хворого: це порушення гормональної функції щитоподібної і статевих залоз, гіпофізу або регуляції жирового обміну. У результаті в організмі замість нормальної кількості жиру, що дорівнює 10 – 15% маси тіла, його відкладається значно більше. Провідну роль у розвитку цієї патології відіграють спадкові, психологічні, вікові, статеві, професійні чинники.

Залежно від надлишкової маси визначають чотири ступеня ожиріння: І (легка) – маса тіла перевищує фізіологічну норму на 15-29%, ІІ (середня) на 30-49%, ІІ (тяжка) – перевищує норму на 50-100%, ІV (дуже тяжка)-понад 100%.

Ожиріння – це захворювання, що потребує комплексу лікувально-профілактичних методів корекції маси тіла за допомогою раціонального режиму харчування, підвищення фізичної активності та комплексного застосування реабілітаційних заходів. За необхідності призначають лікарські препарати, що знижують апетит чи спрямовані на лікування супутніх захворювань.

Лікувальну фізкультуру призначають при всіх формах ожиріння. Завдання: підвищення енерговитрат, зменшення надмірної маси тіла і зміцнення м’язів, відновлення та підтримання фізичної і професійної працездатності. Ці завдання вирішують завдяки застосуванню фізичних вправ на витривалість, гімнастичних вправ для середніх і великих м’язових груп у чергуванні з дихальними, що викликають підвищення витрат енергії і поглинання кисню, сприяють витрачанню великої кількості вуглеводів, а також виходу жирів із депо та їх розщепленню.

До занять включають різноманітні загальнорозвиваючі вправи, ходьбу, біг, прогулянки, теренкур, ближній туризм, плавання, веслування, їзду на велосипеді, ходьбу на лижах, рухливі та спортивні ігри. Значне місце відводиться вправам для зміцнення м’язів тулуба і живота, коригуючим і дихальним вправам.

Лікувальний масаж призначають для поліпшення загального тонусу організму; активізації периферичного крово- та лімфообігу, окиснювально-відновних і обмінних процесів; протидії порушенням моторно-евакуаторної функції кишківника; усунення втоми та підвищення тонусу і працездатності м’язів. Застосовують загальний масаж, підводний душ – масаж, самомасаж.

Фізіотерапію використовують для підвищення загального тонусу, підсилення енерговитрат і загартування організму. Призначають гідротерапевтичні процедури з поступовим зниженням температури і з контрастними температурами води: обливання загальні і місцеві, обтирання, душ дощовий, голчастий, циркулярний, Шарко, шотландський, ванни контрастні, вологі обгортання. Показана бальнеотерапія: купання в басейнах з мінеральною водою, ванни сульфідні, вуглекислі, радонові, йодобромні, з температурою води переважно 34–36 °С, пиття мінеральної води. Рекомендується електростимуляція прямих м’язів живота і м’язів стегон, а при нормальному стані серцево-судинної системи – світло-теплові ванни, лазні. Усім хворим на ожиріння рекомендується й аеротерапія (повітряні ванни, кисневі коктейлі).

Механотерапію застосовують у вигляді занять на тренажерах для підвищення енерговитрат і зниження маси тіла, загального зміцнення та поліпшення фізичної працездатності і спеціальної тренованості організму. Використовують велотренажер, тредміл, гребний та інші тренажери.

Доцільно рекомендувати працетерапію для підвищення та збереження фізичної працездатності, зміцнення м’язів і рухливості в суглобах, збільшення енерговитрат та недопущення збільшення маси тіла. Рекомендуються роботи на свіжому повітрі.

При лікуванні ожиріння також показані психотерапевтичні сеанси. Це можуть бути індивідуальні, групові методи, психотерапевтичне кодування.

Дотримуючись здорового способу життя, раціонально харчуючись, можна попередити цілу низку захворювань, підвищити працездатність і загальне самопочуття, уникнути передчасного старіння.

Подальші дослідження в реабілітації пацієнтів з ожирінням передбачають поєднання дієтологічних, фітотерапевтичних і фізичних аспектів з іншими методами (масаж, фізіотерапевтичні процедури, психологічні тренінги), що дають змогу досягти стійкого зниження маси тіла на тривалий період.

 

НАТАЛІЯ УБИЙВОВК, лікар фізичної та реабілітаційної медицини.

13 вересня 2024 року в нашому закладі відбулося ознайомлююче заняття запланованої серії тренінгів з тактичної медицини. Працівники відпрацювали на практиці окремі навички щодо застосування засобів зупинки кровотечі в польових умовах.

Вдячні за сприяння в організації і проведенні заходу керівництву та фахівцям Полтавського обласного Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Проблема йодного дефіциту є глобальною для населення усіх контингентів В Україні до таких регіонів відноситься Карпати та полісся. Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у людей на забруднених територіях збільшились розміри щитовидної залози, розвинулись різні ступені ендемічного зобу. Вже доведено виникнення раку щитовидної залози у дітей у наслідок дії факторів Чорнобильської аварії. Провідним чинником виникнення зобу в ціх регіонах є дефіцит йоду у воді та харчових продуктах. Залежно від віку добова потреба в йоді складає від 90 до 300 мкг. Для жінок ця норма становить 150-300 мкг., для чоловіків до 300мкг. Для дітей віком до 6 років – 90 мкг, від 6-12 років 120мкг. Більшість мешканців України споживає лише 40-80 мкг. йоду на добу! За все життя людина споживає близько 3-5 г йоду – приблизно одна чайна ложка. Створити надлишок йоду в організмі досить складно, оскільки 95-98 йоду, що надходять в організм виводиться із сечею, а 2-5 5 через кишківник.

Це найбільш поширені у світі неінфекційні хвороби. Але йододефіцит – природний екологічний феномен, який зустрічається в багатьох країнах світу. В Україні усі без виключення регіони є йододефіцитними. При зниженому рівні споживання йоду у людей розвиваються йододефіцитні захворювання.

Йод – важлива мінеральна складова їжі. Йод входить до складу гормонів щитоподібної залози, які підтримують енергетичний обмін , відповідають за життєвий тонус організму.

Йод надходить в організм людини з їжею та в розчиненому у воді стані.  Багаті на нього горіхи, молоко, яйця. Найбільше йоду міститься у морепродуктах – креветках, кальмарах, рибі та водоростях. Багато йоду містить усім відома водорість ламінарія, яку ще називають «морською капустою».

Нестача цього мікроелемента в організмі людини спричиняє підвищення захворюваності на зоб, збільшує кількість випадків вродженого кретинізму та інші серйозні проблеми, які супроводжуються різноманітними функціональними і структурними змінами. Медико-соціальне та економічне значення йодного дефіциту полягає в істотній втраті інтелектуального, освітнього і професійного потенціалу нації, тому проблема зниження недостатності йоду має першочергове значення для населення України. Клінічні форми прояву станів, пов’язаних із недостатністю йоду, різноманітті й залежать від періоду життя, в якому вони виявляються. Найбільше несприятливі наслідки виникають  на ранніх етапах становлення організму, починаючи від внутрішньоутробного періоду. Але й у дорослої людини недостатність йоду продовжує позначатися на різних системах та органах, включаючи емоційні розлади: дратівливість, пригнічений настрій, сонливість, млявість, забудькуватість, погіршення пам’яті та уваги, зниження інтелекту. У дорослих на першому місці стоїть зоб і його ускладнення. У дітей крім ендемічного зобу і гіпотиреозу може виявлятися вроджений гіпотиреоз. В йододефіцитних районах у жінок порушується репродуктивна функція, збільшується кількість викиднів, підвищується пренатальна та дитяча смертність.

Для профілактики йододефіциту достатньо регулярно вживати продукти, загачені йодом. Перше місце серед них посідає йодована сіль, до складу якої входить йодистий калій. Щоб запобігти йододифіциту, досить щодня вживати з їжею 5-6 грамів такої солі. Але йод легко випаровується, тоому йодована сіль вимагає уважного зберігання і застосування.

Щоб уникнути йододефіциту, до щоденного раціону слід включити морепродукти (мідії, кальмари, креветки), білу рибу, морську капусту, овочі (картоплю, редиску, часник), фрукти (банани, апельсини, лимон, дині). Йод також міститься у яйцях, молоці, яловичині, волоський горіх.

Щоб зберегти йод у продуктах, їх треба правильно готувати. Так морську капусту потрібно варити а не смажити. Щоб організм засвоїв йод, насамперед має бути здоровий шлунково-кишковий тракт. Коліти, гастрити, дуоденіти та інші подібні захворювання порушують всмоктування у кишечнику. Якщо ці недуги не лікувати, скільки б люди не вживали багатих на йод продуктів, потрібного результата не буде.

Наявність йодного дефіциту виявити легко. Першим сигналом для хвилювання може послужити відчуття постійної втоми, підвищена стомлюваність і млявість, пригнічений настрій і неуважність, відчуття болю у серці й часта задуха. Якщо волосся стало тьмяним і слабким, температура тіла нижче за 36,5 градуса, порушено менструальний цикл, часто бувають холодні руки, не полишає відчуття мерзлякуватості у приміщені, де всім іншим тепло, це також є підставою, що б звернутися до лікаря.

Отже, бережіть своє здоров’я, здійснюйте профілактику і не займайтесь самолікуванням йодовмісними препаратами.

 

ВАЛЕНТИНА ПАЩЕНКО, лікар ендокринолог поліклінічного відділення комунального підприємства «Полтавської центральної районної клінічної лікарні Полтавської міської ради»

Шостого вересня  комунальне підприємство «Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської міської ради» відвідав перший заступник міського голови Валерій Пархоменко.

Валерій Олексійович, від імені міської влади та себе особисто, подякував медичних працівників за високу професійну майстерність та силу духу проявлені під час ліквідації наслідків страшної трагедії третього вересня.

Висловлюємо слова подяки Аптекам Триоль за надану лікарні допомогу, за турботу про пацієнтів та небайдужість до спільної справи порятунку людей!