Найважливішим інструментом протидії поширенню туберкульозу у воєнний час, на фоні коронавірусної інфекції, залишається інформаційна робота. Адже більшість населення України досі не усвідомлює ризиків інфікування.

У регіонах, охоплених активними бойовими діями, люди страждають від дефіциту харчових продуктів, хронічного стресу, не мають доступу до базових медичних послуг. Під час боїв, мешканці населених пунктів вимушені були перебувати в укриттях, значна кількість яких була переповнена. Виїзд з районів бойових дій, зокрема на початку вторгнення, був пов’язаний з перебуванням людей всередині будівель вокзалів, автобусів, потягів та тимчасових притулків, які також були переповнені і погано вентилювалися.

Значна кількість пацієнтів з туберкульозом не мала змоги продовжити лікування через труднощі у відвідуванні лікувального закладу, зміну місця перебування або обмеженнями у роботі протитуберкульозної служби. Перерва лікування у цих пацієнтів призвела до прогресування захворювання і відновлення їхньої контагіозності (заразності).

Всі ці умови, в яких перебували наші громадяни, нажаль, призвели до підвищення показників туберкульозу.

Тому, у зв’язку з таким можливим розвитком подій, пропонується впродовж двох років запровадити в Україні (області) систематичний скринінг загального населення на туберкульоз, а саме:

• проводити скринінгове рентгенологічне обстеження всіх осіб старше 15 років не рідше одного разу на рік;
• проводити скринінг стосовно симптомів, що можуть свідчити про туберкульоз, серед дітей та дорослих, які звертаються по медичну допомогу до лікувальних закладів усіх рівнів, незалежно від причини звернення згідно зі скринінговою анкетою, затвердженою галузевими стандартами охорони здоров’я при туберкульозі;
• організувати обов’язкове обстеження на туберкульоз в закладах охорони здоров’я громадян з числа переміщених осіб, які стають на облік або отримують допомогу в установах соціального захисту населення;
• впровадити самоскринінг за анонімною онлайн-анкетою з поширенням інформації щодо даної анкети в соціальних мережах.

Туберкульоз і військовий облік. Стаття 23 закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає загальні медичні критерії, за якими не можуть призивати до Збройних Сил України. Йдеться про осіб із інвалідністю та визнаних тимчасово непридатними на строк до 6 місяців. У майбутньому останні мають пройти військово-лікарську комісію, яка робить висновки про повну непридатність із виключенням з військового обліку.

Непридатні до військової служби з виключенням з військового обліку:

• активний туберкульоз легень з виділенням мікобактерій та (або) за наявності розпаду легеневої тканини;
• активний, прогресуючий туберкульоз інших органів позалегеневої локалізації.

Непридатні до військової служби в мирний час, обмежено придатні у воєнний час:

• активний туберкульоз легень без виділення мікобактерій та розпаду легеневої тканини; позалегеневий туберкульоз у період основного курсу лікування;
• клінічно вилікуваний (непридатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально);
• залишкові зміни після вилікуваного туберкульозу різних локалізацій (обмежено придатні до військової служби, придатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально).

 

ОЛЕКСАНДР БОГАТИРЕНКО, лікар фтизіатр поліклінічного відділення комунального підприємства «Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської міської ради».