Для оцінки стану і діагностування захворювань сечівника і сечового міхура, лікарі урологи проводять таке обстеження, як цистоскопія.

Цистоскопія – це ендоскопічне дослідження стінок уретри, сечового міхура і виходів сечоводів. Під час діагностичної процедури оцінюється функціонування органів сечостатевої системи. Крім того, при виявленні будь-яких патологій, під час цистоскопії лікар може зробити забір біоматеріалу для подальшої біопсії, видалити поліпи.

Діагностичними показаннями до цистоскопії є:

• порушення сечовипускання (застійне або обструктивне);
• макрогематурія або мікрогематурія (кров у сечі);
• урологічні свищі (патологічні отвори в уретрі або сечовому міхурі);
• дивертикули уретри або сечового міхура (аномальне випинання стінок органів);
• вроджені аномалії;
• передопераційне оцінювання органів сечовидільної системи.

Цистоскопія сечового міхура може бути призначена і в терапевтичних цілях. Цистоскопія сечового міхура, просвіту сечоводів та уретри дозволяє з високою точністю оцінити стан досліджуваного органу, виявити патологічні утворення та встановити точний діагноз.

В нашому закладі цистоскопічне дослідження проводиться досвідченим лікарем-урологом вищої кваліфікаційної категорії, з використанням сучасного обладнання, яке дозволяє отримати максимально точну інформацію про стан здоров’я пацієнта та в подальшому обрати найбільш ефективні методи лікування, звести до мінімуму ризик ускладнень.

Ультразвукова діагностика допомагає виявити або виключити порушення чи патології органів малого таза. Вона абсолютно безболісна та безпечна. Таке дослідження дає змогу побачити стан органів, виявити патологічні утвори, а тому пропустити будь-яке відхилення від норми чи невірно пояснити його практично неможливо. Жінкам доцільно проходити УЗД органів малого тазу раз на рік задля профілактики, проте всім без винятку вона не призначається.
Ультразвукова діагностика органів малого таза досліджує яєчники, матку, сечовий міхур, встановлює вагітність на ранніх термінах. Таке дослідження призначається тоді, коли потрібно визначити причину хвороби, коли необхідні додаткові дані про стан здоров’я жінки. Існує два варіанти ультразвукової діагностики органів малого таза:
• трансабдомінальне;
• трансвагінальне.
Залежно від того, яким способом будуть проводити діагностику, визначаються особливості підготовки до неї. Якщо за кілька днів до процедури відбулося рентгенодослідження з використанням барію, то її краще відкласти. Ця контрастна речовина може впливати на результат діагностики. Також потрібно повідомити лікаря, якщо маєте алергію на латекс.
Трансабдомінальна УЗД проводиться через стінку живота. Під час процедури жінка лежить на спині. За необхідності потрібно буде перевернутися на бік. Підготовка до трансабдомінальної діагностики не потребує надзусиль. Лише в деяких випадках лікар може попросити дотримуватися дієти. За кілька днів до процедури потрібно відмовитися від газованих напоїв, бобових, сирих овочів та фруктів, молочних продуктів, жирного м’яса, виробів із дріжджового тіста та чорного хліба. Краще часто вживати їжу в невеликій кількості. Трансабдомінальна ультразвукова діагностика проводиться з наповненим сечовим міхуром. Тобто за певний час до неї потрібно випити приблизно 1 літр води.
Трансвагінальна УЗД малого таза якоїсь спеціальної підготовки не передбачає. Жінці достатньо за добу до процедури утриматися від вживання продуктів, які спричиняють газоутворення. Бажано (але необов’язково) не їсти за 4-5 годин до дослідження. Доцільніше приділити увагу гігієні зовнішніх статевих органів. Сечовий міхур має бути порожнім під час процедури. Трансвагінальна ультразвукова діагностика проводиться за допомогою датчика, який вводиться в піхву. Вона допомагає більш ретельно дослідити органи малого таза. За потреби може супроводжуватися також і трансабдомінальним оглядом.
Перед УЗД органів малого тазу не варто приймати ліки на власний розсуд. Навіть сорбент пити без відома лікаря не можна. Доцільно мати із собою результати попереднього дослідження та інформацію про діагноз.
Наступне питання стосується того, коли краще робити таке УЗД. Однозначної відповіді на нього немає, тому що воно інформативне завжди. Усе залежить від того, що потрібно побачити. Аби було простіше, нагадаємо, що менструальний цикл складається з двох фаз, розділених овуляцією (виходом яйцеклітини). Перша фаза рахується від менструації до початку овуляції. У цей період краще видно порожнину матки, можна правильніше оцінити стан яєчників та оваріальний резерв. Перед самою овуляцією найкращий час для визначення стану шийки матки, зрозуміти, наприклад, чи є поліпи цервікального каналу.
Друга фаза менструального циклу триває від овуляції до початку наступної менструації. У цей період краще оцінювати товщину ендометрію. Його показники важливі для планування вагітності. Зараз можна виключити наявність синехій у порожнині матки. Тоді ж підтверджується сам факт овуляції, якщо у яєчнику міститься жовте тіло.
Визначитися з часом, коли варто проводити ультразвукову діагностику малого таза допоможуть і скарги на стан здоров’я. Отже, в першу фазу циклу доцільніше йти, якщо спостерігаються:
• кров’янисті виділення в період між менструаціями;
• занадто рясні або ж нерегулярні менструації;
• значні болі під час менструації;
• сильний дискомфорт під час статевого акту;
• проблеми із настанням вагітності.
Аби оцінити стан міометрію, можна приходити на огляд до лікаря в будь-який час. Проведення УЗД малого таза в різні фази місячного циклу необхідне для оцінювання динаміки розвитку захворювання та контролю ефективності лікувальних заходів.

ЛЮДМИЛА ШЕРЕМЕТ, лікар УЗД.

Напередодні Вашого професійного свята прийміть найтепліші та щирі вітання з Днем медичної сестри! Бажаємо Вам міцного здоров’я, професійної наснаги, творчих здобутків й успіхів у втіленні Ваших задумів. Нехай Вас зігрівають людська вдячність, професійне визнання та особисте щастя!

Чистого мирного неба всім нам!

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – важкий психічний стан, що виникає після пережитого надпотужного негативного впливу на психіку. Може розвиватися як після одиничної події, так і множинних впливів. Наприклад, якщо людина стає свідком смерті, важкої травми іншого або переживає загрозу власному життю. Насильство, катастрофи та військові дії – основні причини розвитку патології.

Шанс зіткнутися з подіями, які потенційно можуть спричинити травматичний стрес, становить близько 60% у звичайному житті. В умовах обстрілів, бомбардувань населених пунктів імовірність різко підвищується, а в учасників бойових дій цей показник сягає 100%. Однак посттравматичний синдром викликає не у всіх – у більшості випадків психіка справляється зі стресом, людина переживає ситуацію та відпускає її. Повторення, різноманітність, велика тривалість важких для психіки подій підвищує, а правильна психологічна підготовка  знижує ймовірність розвитку патології.

Коли людина стикається з травмуючою подією, від її психіки потрібні величезні зусилля та ресурси для осмислення ситуації та подолання стресу. Якщо психіка з цими завданнями не справляється, розвивається посттравматичний стресовий розлад. Відсутність підтримки з боку інших людей, знецінення події, а також психологічна неготовність, незрілість або нестабільність помітно знижують стресостійкість.

Симптоми посттравматичного синдрому залежать від сукупності багатьох факторів, а також від сили індивідуальної реакції. Найчастіші прояви:

• флешбеки – періодичні нав’язливі спогади, сни про травмувальну подію, яким неможливо запобігти або зупинити вольовим зусиллям. Вони завдають людині страждань, змушують переживати травму знову і знову, можуть провокувати відчуття навислої тут і зараз загрози;
• тригери – людина починає асоціювати з пережитою травмою певних людей, деякі події, звуки, життєві ситуації. Як правило, такі асоціації провокують флешбеки, а людина з ПТСР намагається всіляко уникати як самих тригерів, так і їх обговорення;
• підвищена збудливість нервової системи – тривожність, занадто бурхлива реакція на різкі звуки, раптові дотики або зорові подразники;
• відсутність почуття безпеки – навіть вдома, у знайомій та спокійній обстановці;
• амнезія – людина може частково або повністю забути травмувальну подію і не пам’ятати проміжок часу, в який вона сталася;
• фобії – необґрунтовані для оточуючих людей страхи. Як правило, умови прояву фобій пов’язані з причиною стресу;
• порушення сну – безсоння, нічні жахи, лунатизм, часті розмови уві сні, галюцинації під час засинання та пробудження;
• зміни в поведінці – наприклад, емоційна «холодність», різка втрата інтересу навіть до улюблених занять, відсторонення від близьких людей;
• порушення уваги – проблеми з концентрацією, запам’ятовуванням інформації;
• емоційна нестабільність – неконтрольовані спалахи гніву, дратівливість.

Важливо розуміти, що симптоми можуть розвинутися як одразу, так і впродовж тривалого часу після травми. За відсутності своєчасної та ефективної допомоги симптому ПТСР можуть призвести до різноманітних розладів, а саме:

• депресія;
• генералізований тривожний розлад;
• панічні атаки;
• залежності внаслідок зловживання алкоголем та іншими способами забутися;
• суїцидальна поведінка;
• соціальна самоізоляція;
• агресивність.

Профільним фахівцем для діагностики патології може бути нейропсихолог, психіатр або клінічний психолог. У постановці діагнозу виокремлюють головні критерії (мають проявлятися всі) і додаткові (мають фіксуватися щонайменше 2 зі списку). Перший основний критерій – сама травма, достатня для найсильнішого стресу. Другий – нав’язливі спогади, кошмарні сни. Третій – уникнення тригерів.

Також мають бути два або більше додаткових критерії:

• проблеми зі сном;
• неконтрольована дратівливість або спалахи гніву;
• проблеми з увагою;
• відсутність почуття безпеки;
• реакція переляку на різкі звуки, раптові дотики, візуальні подразники тощо.

Посттравматичний стресовий розлад лікують за допомогою психотерапії, за необхідності використовуючи поєднання з медикаментозною терапією.

Когнітивно-поведінкова психотерапія (КПТ) є одним із найефективніших і найшвидше діючих видів немедикаментозної терапії. КПТ допомагає людині розібрати травмувальну ситуацію, виявити й осмислити сформовані спотворення сприйняття реальності. А потім переглянути свою поведінку завдяки виробленню правильних установок та переконань. Сон можна налагодити за допомогою ритуалів, тобто регулярних дій перед сном, а також усуненням чинників, що викликають збудження перед відходом до сну. Фізична активність, зокрема спорт, допомагає пацієнтові відволіктися від негативних переживань.

Близькі також можуть допомогти людині з ПТСР: підтримувати, формувати комфортне оточення і за можливості не залишати її на самоті. Деяким пацієнтам допомагає терапія в групах, де є люди, які пережили схожі події.

Лікарськими препаратами вибору можуть бути антидепресанти, які на біохімічному рівні допомагають людині боротися з тривожними і депресивними розладами, покращують настрій та загальний психологічний стан. Проте їх призначати повинен виключно фахівець у разі неефективності психотерапевтичних методів.

У разі переживання тяжкої психологічної травми та виникнення відчуття неспроможності самостійно впоратися з нею не зволікайте. Зверніться до фахівця.

 

СЕРГІЙ СТЕПЧЕНКО, лікар-психіатр поліклінічного відділення.

Важливим напрямком діяльності нашого закладу є створення комфортних умов для пацієнтів з особливими потребами, адаптація приміщень лікарні для їх обслуговування. Так, нещодавно був встановлений пандус який покращить доступність для громадян відповідної категорії до приміщень для укриття.

Щорічно в усьому світі реєструється 24,1 мільйона випадків кашлюку, з яких близько 160 тисяч закінчуються летально. В Україні також зростає захворюваність на кашлюк. 515 випадків зафіксували за січень і лютий 2024-го, хоча минулого року в цей же час їх було тільки 27. 95,9% усіх хворих – діти, й переважно дошкільного чи раннього дошкільного віку. Підйом кашлюка помітили ще в 2023 році. Причина – багато нещеплених дітей.

Кашлюк – це гостре інфекційне захворювання дихальних шляхів, яке широко поширене у дітей грудного та дошкільного віку, але може виникати й у дорослих. Кашлюк особливо небезпечний для дітей, які не досягли віку двох років. Це захворювання може мати тривалі наслідки, особливо для маленьких дітей. Хоча воно починається як звичайна застуда, розвиток може призвести до важких ускладнень і навіть летальних випадків. Розуміння симптомів кашлюка і його раннє виявлення є ключовими для ефективного лікування та запобігання поширення хвороби.

Причиною розвитку кашлюку є кашлюкова паличка. Захворювання передається повітряно-крапельним шляхом, причому передача здійснюється на невеликій до двох метрів відстані від хворого. Це означає, що заразитися можна тільки при наближенні до хворого, який найбільш заразний в період активних проявів симптоматики хвороби. Бактерія погано виживає в навколишньому середовищі, тому зараження контактним способом малоймовірно. Інкубаційний період хвороби від 3 до 14 днів.

Перебіг захворювання поділяють на кілька етапів: катаральний, спазматичний кашель, період одужання.

Для катарального періоду характерна поява сухого кашлю невисокої та середньої інтенсивності, а також нежиті з густими виділеннями. При цьому загальне самопочуття відносно нормальне, температури немає або субфебрильна. Цей період може тривати від кількох днів, до декількох тижнів.

У період спазматичного кашлю спостерігаються:

• сильний судомний кашель, який стає нападоподібним і особливо мучить ночами;
• поява свистячого дихання;
• подразнення в горлі;
• відчуття дискомфорту в області грудей;
• відхаркування в’язкого мокротиння при кашлі;
• можлива блювота в момент нападів кашлю;
• набряклість та почервоніння обличчя, які виникають через брак дихання в період нападів кашлю;
• підвищена нервозність.

Якщо з’являється такий симптом, як лихоманка, це говорить про приєднання вторинної інфекції.

Чим сильніше і частіше напади кашлю, тим важчий перебіг хвороби. Якщо людина була щеплена, то симптоми можуть бути менш вираженими. Використання зволожувачів повітря може допомогти зробити дихання легшим і зменшити кашель. Також необхідно пити багато рідини, адже це допомагає зволожити горло і може полегшити кашель. Повноцінний відпочинок є важливим для відновлення, особливо під час інтенсивних періодів кашлю. Легка їжа і теплі напої можуть допомогти заспокоїти горло.

Період спазматичного кашлю триває 2-4 тижні. Потім поступово настає стадія одужання. Приступи стають рідшими та слабшими і поступово припиняються. Період відновлення може тривати від кількох днів, до декількох місяців.

У немовлят кашлюк може стати причиною зупинки дихання. Також кашлюк може призводити до таких ускладнень як емфізема, пневмонія, що виникає при впливі вторинних інфекцій, появи гриж, випадання слизової прямої кишки та інших патологій.

На початковій стадії кашлюк схожий на інші простудні захворювання. При появі спазматичного кашлю лікар може діагностувати кашлюк по цій характерній ознаці. Але для уточнення діагнозу призначає додаткові дослідження.

Лікування кашлюку включає застосування антибіотиків, антигістамінних препаратів, спазмолітиків, протисудомних, заспокійливих засобів. Також застосовують фізіотерапію, кисневу терапію, роблять інгаляції з лікарськими речовинами, проводять вітамінну терапію.

Легкі форми захворювання можна лікувати в домашніх умовах. При тяжкому перебігу необхідна госпіталізація.

Основні дії спрямовані на ліквідацію дихальної недостатності, стану кисневого голодування, за рахунок аерокіслородотерапіі, масажу, фізіотерапії відновлення прохідності дихальних шляхів, використання засобів, що підвищують стійкість центральної нервової системи до гіпоксії, дихальної гімнастики. Перш за все, важливо звернутися до лікаря. Антибіотики можуть бути призначені для лікування коклюшу, особливо на ранніх стадіях захворювання, щоб скоротити термін заразності, проте вони не завжди ефективні для зменшення симптомів у пізніх стадіях.

Важливо дотримуватися всіх інструкцій лікаря, у тому числі приймати всі призначені ліки.

Під час лікування варто вживати продукти, які містять в собі велику кількість вітамінів. Їжу бажано приймати між нападами кашлю і невеликими дозами. У разі виникнення блювоти після їжі, слід через 10-15 хвилин знову здійснювати прийом їжі.

У періоді реконвалесценції курсом від 1 до 8 тижнів призначають препарати ехінацеї, настоянку елеутерококу, а також вітамінно-мінеральні комплекси; показані фізіотерапія, масаж, дихальна гімнастика

Найбільш ефективним методом профілактики кашлюку є вакцинація. В Україні вакцинація проти кашлюку визначена Календарем профілактичних щеплень і вводяться дітям в перші місяці життя. Перша доза вакцини – в 2 місяці, наступна – в 4 місяці, третя доза – в 6 місяці і четверта та остання доза у 18 місяців. Вакцинація допомагає значно знизити ризик розвитку важких форм захворювання та поширення інфекції серед населення.

Важливо також пам’ятати, що навіть у вакцинованих осіб можливий розвиток коклюшу, але зазвичай він протікає в легшій формі. Тому при появі симптомів, які можуть нагадувати коклюш, необхідно звертатися до лікаря, який може призначити лікування та визначити необхідні заходи ізоляції, щоб запобігти поширенню інфекції.

 

ОЛЕКСАНДРА БЄЛАЯ, лікар-інфекціоніст поліклінічного відділення.

Збереження психічного здоров’я на сьогодні є одним із вкрай важливих питань не тільки для фахівців медичної галузі. Під час тривалого стресу, яким наразі є війна в Україні, багато людей мають суттєві проблеми зі здоров’я через розлади психіки. Саме тому кожен медичний працівник повинен розпізнати перші ознаки таких порушень та допомогти пацієнту отримати необхідну допомогу.

Національною службою здоров’я України був розроблений курс «Ведення поширених психічних розладів на первинному рівні медичної допомоги із використанням керівництва mhGAP». Курс створено в межах ініціативи першої леді Олени Зеленської зі створення Національної програми психічного здоров’я та психосоціальної підтримки. Онлайн-курс був розроблений за експертної підтримки фахівців Всесвітньої організації охорони здоров’я та Міністерства охорони здоров’я України.

Тонкощі збереження психічного здоров’я вже опановують і наші медики.

Безперервний професійний розвиток (БПР) медичних фахівців – це важливий аспект процесу забезпечення якості медичної допомоги. Постійне оновлення знань і навичок, ознайомлення з сучасними протоколами та застосування їх на практиці – це реалії сучасного лікаря/сучасної лікарки, медичної сестри/медичного брата не лише в контексті державних вимог до професії, але й потреби до самовдосконалення та професійного розвитку.

Одними з основних документів, що регламентують БПР працівників сфери охорони здоров’я є :

• Постанова КМУ №725 від 14.07.2021 року зі змінами;
• Наказ МОЗ «Деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів» від 22.02.2019 року № 446 зі змінами;
• Наказ МОЗ «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою» від 23.11.2007 року № 742 зі змінами;
• Наказ МОЗ «Про вдосконалення атестації провізорів та фармацевтів» від 12.12.2006 року № 818 зі змінами;
• Наказ МОЗ «Про атестацію професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють у системі охорони здоров’я» від 12.08.2009 року№ 588 зі змінами;
• Довідник кваліфікаційних характеристик №78, «Охорона здоров’я».

З 1 січні 2024 року набрали чинності зміни до Постанови КМУ №725 від 14.07.2021 року, тож з цього року БПР став обов’язковим не тільки для лікарів,  а й для нових груп працівників сфери охорони здоров’я (фармацевтів, медичних сестер/братів, працівників з вищою немедичною освітою, що працюють у сфері охорони здоров’я, фахівців з реабілітації, у тому числі тих, які працюють у профспілкових організаціях і громадських об’єднаннях, що провадять діяльність у сфері охорони здоров’я).

Тобто раніше медичні сестри проходили лише цикли спеціалізації та тематичного удосконалення, але з 01 січня 2024 року вони мають відвідувати заходи безперервного професійного розвитку (БПР) та здобувати за це відповідні бали.

Критерії нарахування балів БПР здійснюються за здобуття :

• формальної освіти у сфері охорони здоров’я (Здобуття освітньо-наукового та наукового рівнів вищої освіти галузі знань (доктор філософії, доктор наук) — 100 балів у рік захисту дисертації);
• неформальної освіти у сфері охорони здоров’я (Цикли тематичного удосконалення, медичне стажування, конференції, конгреси, симпозіуми, тренінги, тематичне навчання, професійний розвиток за дистанційною формою навчання тощо (нарахування балів згідно з Наказом МОЗ «Деякі питання безперервного професійного розвитку лікарів» від 22.02.2019 № 446 зі змінами));
• інформальної освіти у сфері охорони здоров’я (Публікація статті або огляду в журналі з імпакт-фактором – 20 балів (30 – якщо в іноземних виданнях).

Після завершення заходу БПР провайдер має видати сертифікат медичному працівнику. Результати безперервного професійного розвитку знадобляться в подальшому для врахування атестаційною комісією щодо присвоєння або підтвердження відповідної кваліфікації або категорії.

Нагадування! На даний час, через воєнний стан, МОЗ призупинило атестацію, а тому термін дії посвідчень про кваліфікаційну категорію та сертифікатів лікаря-спеціаліста, який сплив у період дії воєнного стану, подовжується на період дії воєнного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування.

Після відновлення атестацій до атестаційної комісії подається як зазвичай необхідний перелік документів та копія документа, що засвідчує рівень володіння державною мовою відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

 

КАТЕРИНА ШИЯН, старший інспектор з кадрів.

В хірургічному відділенні КП «Полтавська ЦРКЛ ПМР» широко використовується лікування тривалонезаживаючих ран та трофічних виразок на фоні цукрового діабету, облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок, ускладнених форм варикозної хвороби вен нижніх кінцівок за допомогою апарату для вакуумної терапії ран (NPWT).

Лікування трофічних виразок при декомпенсованій формі варикозної хвороби нижніх кінцівок (ВХНК) залишається актуальною медичною та соціальною проблемою. В цьому аспекті окремо стоїть питання про скорочення терміну підготовки таких хворих до операційного втручання з приводу основної патології. З цією метою була застосована вакуум-терапія та аутодермопластика шкірним аутотрансплантатом під час операційного лікування ВХНК.

При проведенні вакуумної терапії NPWT-апаратом здійснюється висока швидкість у виробленні керуючого сигналу від пристрою на електродвигун вакуум – помпи, точність в додержуванні заданого рівня розрідження в широкому діапазоні керування режиму роботи, встановлення рівню негативного тиску до (- 500) мм рт. ст.

На першому етапі лікування проводиться хірургічна обробка рани. Після очищення рана наповнюється поліуретанової губкою розміром пор від 60 до 2000 мкм, модифікуючи її в залежності від форми рани. Потім вся ділянка покривається і герметизується прозорою клейкою напівпроникливою мембраною (Tega-derm), яка перфорується для приєднання дренажної трубки, з’єднаної з апаратом для вакуум-терапії. Особливістю застосування вакуум-терапії при лікуванні ТВ є врахування фаз ранового процесу. Так, під час фази запалення використовується поліуретанова губка з максимальним розміром пор 1500–2000 мкм і в режимі апарату (–300) мм. рт. ст. У фазі проліферації застосовується губка з розміром пор 500–1500 мкм і режим негативного тиску (–150) мм. рт. ст, а у фазі загоєння, використовується губка з розміром пор до 500 мкм в режимі (- 100) мм. рт. ст.

Аналіз результатів застосування вакуумної терапії показав її високу ефективність в плані прискорення часу очищення виразки від некротичних тканин і мікроорганізмів та прискорення процесів регенерації у більш ранні терміни ніж при традиційних методах місцевого лікування. Так, зменшення мікробного обсеменіння з першого дня сприяє очищенню рани від некротичних тканин та зменшенню ранового ексудату вже на 3–5 добу. Також з 5 доби спостерігається грануляційний процес та крайова епітелізація виразки, за рахунок чого зменшується її площа та глибина.

В підсумку, завдяки застосуванню вакуум-терапії, вдається досягнути скорочення доопераційної підготовки пацієнтів до 7,8±4,6 днів. Це дозволяє на тлі «підготовленої» трофічної виразки провести усунення основної причини її виникнення (ВХНК з наявністю недостатності перфорантних вен), застосувавши комбінацію з операціями на перфорантних венах (їх субфасціальна дисекція) з одночасною пластикою шкірним аутодерматранслантатом.

 

ЮРІЙ БЕРКАЛО, лікар-хірург хірургічного відділення.

Астма – це хронічна хвороба, яка найчастіше проявляється періодичними нападами задишки та свистячими хрипами. Частота та ступінь важкості цих симптомів можуть бути різними. Наприклад, інтервал між нападами може коливатися від однієї години до одного дня. Як правило, напади відбуваються під час фізичної активності або вночі.

Бронхіальною астмою можуть хворіти люди усіх вікових груп, але найчастіше це діти та молодь.

Симптоми можуть турбувати періодично або постійно. Вони включають напади задухи, задишку, сухий і надривний кашель, свистячі хрипи при видиху, біль в грудях.

Зазвичай напад виникає під впливом певних тригерів. В більшості випадків він розвивається протягом декількох днів, але бувають і неочікувані, сильні напади. Між періодами загострень пацієнт почувається задовільно.

Якщо в процесі виконання фізичних вправ або при ГРВІ, чи просто так у вас виникають симптоми, описані вище, варто якомога швидше звернутися до лікаря, щоб він провів всі необхідні діагностичні заходи і підтвердив або виключив астму.

Вимірювання показників основних функцій легень при астмі або підозрі на неї проводиться кожні 3 місяці. При цьому, спірометрія – основний діагностичний метод, що дозволяє визначити швидкість потоку повітря, що виходить з легень і його обсяг. Тобто встановити ступінь порушення при захворюванні та швидкість динаміку прогресування.

Дане обстеження можна пройти в кабінеті функціональної діагностики нашого закладу.

 

БОГДАН ЯРОВИЙ, лікар функціональної діагностики.