Вони завжди поруч з нами – в підземному переході, на перехресті великих вулиць, на зупинці громадського транспорту. Але частіше ми воліємо їх не помічати. Робимо вигляд, що такої проблеми не існує. «Бомж, волоцюга, безхатченко…» – від самих цих слів вже почуваєш себе не комфортно. А за ними приховані чиїсь скалічені долі, життєві трагедії та безліч горя. Суспільство безжально викреслює їх із своїх списків.

Ми проходимо повз і відвертаємо погляд. Можливо саме зараз ці люди потребують хоча б краплю нашої допомоги. Можливо комусь із них необхідний маленький поштовх, що задасть напрямок руху до нормального життя, поверне до суспільства.

Цієї зими до пункту обігріву Полтавської центральної районної клінічної лікарні звернулись десятки потребуючих.

РS. Не ліками єдиними можна зцілювати людей. Іноді добре слово та небайдужа душа дають помітні результати.