Цього року в Україні вже були зафіксовано непоодинокі випадки захворювання на дифтерію. Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання, яке передається повітряно-крапельним шляхом, нагадує фарингіт або ларингіт, оскільки в 95% випадків вражає слизову гортані.

Інкубаційний період хвороби триває 3-10 днів. Джерелом інфекції є хвора людина або носій збудника. Бактерія потрапляє в організм через ніс або рот і колонізує слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, рідше слизову оболонку інших органів або шкіру. З цієї причини найпоширенішими формами інфекції є дифтерія глотки й гортані. Проте прямим стимулом, що викликає захворювання, є токсин дифтерії (отрута, що продукується бактерією). Токсин блокує синтез білка в клітинах, в результаті чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям.

Перші симптоми дифтерії зазвичай з’являються через 2-6 днів після зараження. Захворювання зазвичай починається зі значної слабкості, болю в горлі і погіршення самопочуття. Крім того, відзначається збільшення лімфатичних вузлів в зоні шиї і поява солодкувато-гнійного запаху з рота. У разі дифтерії гортані також виникають хрипи, кашель, задишка, набряк гортані і трахеї (з характерним кашлем). Можливе підвищення температури, але зазвичай не більше 38 градусів.

Загалом захворювання нагадує ангіну. Якщо ігнорувати всі симптоми і не почати лікування, дифтерія загрожує серйозними ускладненнями. Дифтерійний токсин через кровотік проникає у всі органи та викликає ураження серцевого м’яза, а також неврологічні ускладнення, найчастіше у вигляді паралічу піднебіння і задньої стінки глотки, що виявляється у поверненні їжі і рідини через ніс, можливий параліч м’язів кінцівок.

Якщо дифтерійне інфікування вже сталося, і був поставлений відповідний діагноз, пацієнт повинен бути негайно госпіталізований у клініку, де будуть призначені антибіотики (в основному на основі пеніциліну) і антитоксини. Анатоксин вводять внутрішньом’язово, не чекаючи результату мікробіологічного тесту. В особливо важких випадках засіб вводять внутрішньовенно. Крім того, антибіотикотерапія вводиться з використанням в основному пеніциліну, еритроміцину або цефалоспоринів. Призначення антибіотиків призначене для усунення бактеріального збудника, але вони не замінюють введення антитоксину, спрямованого на нейтралізацію отрути, що виділяється мікроорганізмами в кровотік.

Вакцинація проводиться комбінованою вакциною проти дифтерії, правця та кашлюку (АКДП/DTaP), а також у разі протипоказань до вакцинації проти кашлюку вакциною проти дифтерії та правця або у вигляді моновалентної вакцини проти дифтерії. З роками стійкість до дифтерії знижується, тому дорослим рекомендується вакцинування кожні 10 років. Комбінована вакцина проти дифтерії, кашлюку та правця вводиться підшкірно або внутрішньом’язово.

Згідно з календарем вакцинації ВООЗ, кожна дитина має бути вакцинована 4 дозами вакцини АКДП у віці 2, 3-4, 5-6 і 16-18 місяців і бустером у віці 6 років. Вакцина проти дифтерії в поєднанні з вакциною проти правця та кашлюку вводиться у віці 14 років як обов’язкова вакцинація.

Процедура вакцинації проти дифтерії в поєднанні з вакциною проти правця вводиться у віці 19 років. У багатьох країнах проведення вакцинації у віці 19 років є обов’язковою медичною маніпуляцією. Рекомендується одноразова доза бустерної вакцинації проти дифтерії, правця та кашлюку (АКДП) кожні 10 років.

Протипоказами для вакцинації вакциною проти дифтерії є:

– гостра лихоманка;

– хронічне захворювання у період загострення;

– анафілактична реакція на попередню дозу вакцини.

При виникненні осередку інфекції контактні особи залежно від їх вакцинального статусу підлягають додатковій імунізації:

• нещеплені особи повинні одержати первинний вакцинальний комплекс (вакцинація та перша ревакцинація) згідно з віком;
• особи, які підлягають ревакцинації згідно з календарем у поточному році, повинні негайно отримати чергову ревакцинацію;
• особи, імунізовані згідно з календарем, повинні отримати додаткову дозу АДП або АДП-М залежно від віку, якщо після останнього щеплення проти дифтерії пройшло більше року.

Вакцина проти дифтерії належить до безпечних – лише у невеликого відсотка людей можуть з’явитися легкі побічні реакції: почервоніння, болісний набряк в місці введення препарату, головний біль, підвищення температури тіла, відчуття ломоти.

Хоча вакцинацію не дає 100% захисту від дифтерії, сьогодні введення вакцини залишається єдиним ефективним способом профілактики захворювання та зменшення ризиків його ускладнень.

 

 

 

Лікар-інфекціоніст поліклінічного відділення КНП «Полтавська ЦРКЛ» Олександра Бєлая.