Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначаються правові засади протидії поширенню інфекційних хвороб. Частиною першою статті 22 Закону встановлено, що особи, хворі на інфекційні хвороби, контактні особи та бактеріоносії, підлягають своєчасному та якісному лікуванню, медичному нагляду та обстеженням. Особи, які хворіють на особливо небезпечні та небезпечні інфекційні хвороби, є носіями збудників цих хвороб або перебували в контакті з такими хворими чи бактеріоносіями, а також хворі на інші інфекційні хвороби у разі, якщо вони створюють реальну небезпеку зараження оточуючих, підлягають лікуванню, медичному нагляду та обстеженням у стаціонарах відповідних закладів охорони здоров’я чи наукових установ.

Частиною третьою статті 29 Закону визначено, що у рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов’язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов’язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталів). Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. №392 визначено порядок протиепідемічних заходів пов’язаних із запобігання поширенню коронавірусної хвороби контактними особами. Визначено, що обов’язковій самоізоляції підлягають особи, які мали контакт з пацієнтом з підтвердженим випадком коронавірусу, крім осіб, які під час виконання службових обов’язків використовували засоби індивідуального захисту відповідно до рекомендацій щодо їх застосування.

Підставами для обсервації особи є відмова особи, яка мала контакт із хворими або має ознаки інфікування коронавірусом, від медичного обстеження за направленням лікуючого лікаря.

Лікуючий лікар вносить до електронної системи інформацію про хворих, які перебувають на самоізоляції з легким перебігом коронавірусу, а також формує первинний перелік контактних осіб за інформацією одержаною від хворих осіб.

Працівники державних установ МОЗ епідеміологічного профілю в процесі проведення епідеміологічного розслідування верифікують первинний перелік контактних осіб та доповнюють інформацію про осіб, які потребують самоізоляції, з урахуванням розвитку коронавірусної іфекції, встановлюють зобов’язання щодо самоізоляції таких осіб. Строк самоізоляції складає 14 днів.

Окрім того, галузевими стандартами в сфері охорони здоров’я встановлено необхідність на 14 добу після контакту проведення тестування контактних осіб методом ПЛР або ІФА при неможливості проведення ПЛР впродовж однієї доби.

Частина друга статті 22 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що порядок госпіталізації, лікування та медичного нагляду за хворими на інфекційні хвороби, контактними особами та бактеріоносіями, умови їх перебування у відповідних закладах охорони здоров’я та наукових установах установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Порядок визначення особи як контактної в процесі проведення епідеміологічного розслідування визначається наказом Міністерства охорони здоров’я від 28.03.2020 № 722. Стандарт є обов’язковим до виконання всіма суб’єктами господарювання, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, відповідно до ліцензійних вимог.

Зокрема стандарт визначає, що контактною є:

• особа проживає в одному домогосподарстві (квартирі, будинку) з хворим на коронавірусну інфекцію;
• особа мала прямий фізичний контакт з хворим на коронавірус (наприклад, через рукостискання);
• особа мала незахищений контакт (без використання засобів індивідуального захисту) із слизовими виділеннями з дихальних шляхів хворого на коронавірус (наприклад, перебування в зоні пацієнта під час кашлю, чи доторкування руками до використаних серветок);
• особа контактувала із хворим(и) на коронавірус на відстані до одного метру протягом 15 хвилин і більше, за умови невикористання відповідних засобів індивідуального захисту або з підозрою щодо неправильного їх використання (наприклад, порушення цілісності рукавичок);
• особа перебувала у закритому середовищі (наприклад, аудиторія, кімната для засідань, зал очікування закладу охорони здоров’я) із хворим на коронавірус протягом 15 хвилин і більше на відстані менше одного метру;
• працівники закладів охорони здоров’я, що підпадають під певні визначення (надавали медичну допомогу або проводили догляд за такими хворими, працівники лабораторій та інші визначені директивними документами).

Частиною шостою статті 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено, що на період перебування в самоізоляції, обсервації, в тимчасових закладах охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталях) особі видається листок непрацездатності, який оплачується в розмірах і в порядку, встановлених законодавством для осіб, визнаних тимчасово непрацездатними внаслідок захворювання.

Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) на період перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби, а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій.

 

 

За матеріалами інформаційного листа Міністерства охорони здоров’я України підготувала лікар-інфекціоніст КНП «Полтавська ЦРКЛ» Олександра Бєлая.