Про це багато пишуть і говорять, над подоланням цієї проблеми працюють безліч людей різних фахів і в багатьох країнах світу, але «чума ХХ сторіччя» (вірус імунодефіциту людини) і надалі калічить людські судьби та вбиває життя.

ВІЛ/СНІД є однією з найболючіших проблем, з якими зіткнулося людство у ХХ столітті та увійшло у ХХІ. Проблема СНІДу є особливо гострою і безжалісною, а масштаби поширення цієї хвороби приголомшують. А однією з основних причин росту кількості хворих на ВІЛ/СНІД серед населення є дефіцит знань.

Кожного року, 1 грудня, вся світова спільнота відзначає День боротьби зі СНІДом, який служить нагадуванням про необхідність об’єднати зусилля в боротьбі з пандемією ВІЛ-інфекції. Проходять гучні акції, а їх організатори вишукують все більш ефективні методи, як достукатися до населення. І при цьому навіть офіційна статистика свідчить, що у нас не все гаразд з протидією ВІЛ/СНІДу.

В чому ж причина неефективності, хто недопрацьовує? Може медики «мало бігають» за людьми віднесеними до груп ризику, а може громадські організації не можуть добрати саме тих потрібних слів для порозуміння? Ну звісно і «основний диригент» держава має свою частку критики. А може все ж таки проблема в нас самих – скажемо відверто, ми забуваємо про небезпеку, ігноруємо елементарні правила захисту і ретельно починаємо шукати винних лише коли змінити щось вже неможливо, на сьогодні поки, що не можливо……

Не буду вкотре перевантажувати людей інформацією, як запобігти зараженню на ВІЛ. Інформація у вільному доступі. Від яскравих і легкозрозумілих пам’яток до дуже глибоких та професійних матеріалів. Закликаю пам’ятати про загрозу кожного дня, а не кілька разів на рік, віддаючи данину моді.

Кожен обирає свій шлях сам! Так цінуймо здоров’я і життя! Втратити його легко, а повернути неможливо.

 

Заступник головного лікаря з медичного обслуговування населення Полтавської центральної районної клінічної лікарні

Р.В. Радченко