За останній час в світі почастішали випадки онкологічних захворювань та захворювань щелепно – лицевої ділянки. Так дослідження ВОЗ свідчать, що рівень захворюваності на онкологію зросте до 2020 року на 70%, онкологія “молодшає” і набуває більш агресивних форм, що пов’язано з порушеннями природного середовища, вживання в їжу продуктів великого кількісно штучних домішок, значним поширенням серед населення шкідливих звичок зокрема паління. Тому захворювання не тільки медиків, а й кожної людини бути  на сторожі свого здоров’я.

Серед імовірних причин онкозахворювань вчені виділяють зокрема хронічні інтоксикації (робота з шкідливими речовинами без відповідного захисту, паління, вживання алкоголю та наркотиків, проживання на забруднених територіях). В порожнині рота окремо можна виділити хронічну механічну травму: ортопедичні конструкції. Що не відповідають вимогам(гострі краї коронок, змінних протезів). Середній строк служби ортопедичних конструкцій в порожнині рота 3-5 років, після чого вони потребують заміни або корекції.

Онкозахворювання порожнини рота можуть проявлятися у вигляді язв та ерозій, що довго не загоюються  та не хворобливі , довготривалі “безпричинні” збільшення лімфовузлів, та іншими ознаками. Особливу увагу також потрібно приділяти хронічним – довготривалим тріщинам нижньої губи.

Виявлення та запобігання онкозахворювань значною мірою залежить від регулярних профілактичних оглядів не рідше одного разу на рік, та проведення санації порожнини рота. Рак виліковний якщо виявлений  на ранніх стадіях.

Дбайливе та уважне ставлення до себе та свого здоров’я запорука довгого та щасливого життя.

 

Лікар-стоматолог Полтавської ЦРКЛ М.В.Черніков

Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання, переважно вражає дітей і характеризується запальним процесом найчастіше рото/носоглотки, явищами загальної інтоксикації, а також поразкою видільної, нервової і серцево-судинної систем.

Запалення, актуальне для дифтерії, протікає в поєднанні з таким процесом, як поява фібринових плівок, що мають вигляд білого нальоту, і якщо мова йде не про доброякісну форму захворювання, то додатково проявляє себе загальна інтоксикація.

В якості збудника захворювання виділена бактерія – паличка Лефлера. Джерелом інфікування виступає хвора людина. У переважній більшості випадків дане захворювання передається повітряно – крапельним шляхом від здорових бактеріоносіїв, або безпосередньо від хворих на дифтерію. У дуже рідкісних випадках зараження відбувається через інфіковані предмети.  Якщо збудник захворювання опинився на руках, то допускається розвиток таких форм дифтерії, як дифтерія очей, дифтерія статевих органів і дифтерія шкіри .

Окрім цього можливим є і шлях харчового зараження, наприклад, при розмноженні вірусу в кондитерському кремі, в молоці та ін. Вірогідність смертельного результату і тяжкість захворювання, при зараженні дифтерію, в більшості випадків залежить від кількості накопичуємого у вогнищі дифтерійного токсину. Токсин з током крові розноситься по всьому організму, і перш за все вражає клітини нервової системи, нирок і серцевого м’яза.

Тривалість інкубаційного періоду (тобто того періоду, який триває з моменту зараження до моменту прояву першої симптоматики, актуальною для захворювання) становить близько 2-10 днів. За ці дні в області вхідних воріт інфекції (дихальні шляхи, статеві органи, ротоглотка, шкіра або очі) відбувається проникнення в організм збудника дифтерії. Токсин з током крові розноситься по всьому організму, і перш за все вражає клітини нервової системи, нирок і серцевого м’яза.

Класифікація дифтерії визначає ряд форм цього захворювання, вони ж, у свою чергу, характеризуються власними особливостями перебігу:

Дифтерія ротоглотки, а вона в списку значиться першої, діагностується найчастіше.

Дифтерійний круп (дифтерія гортані)

Дифтерія статевих органів.

Дифтерія очей. Дифтерія носа. Дифтерія шкіри. Форми дифтерії комбінованого типу, характеризуються ураженням одночасно декількох органів.

Зазвичай в початковій стадії захворювання спостерігаються незначні виділення з вогнища ураження і невисока температура. Найбільш небезпечною формою цієї хвороби є дифтерія глотки, що супроводжується утворенням сіруватих фібринозних плівок на поверхні слизової оболонки. У разі якщо ці плівки починають збільшуватися в розмірах, може спостерігатися утруднене дихання. Через сім і більше днів від початку перебігу захворювання, стає помітним дія токсину на органи, більш віддалені від вогнища інфекції. У грудних дітей, дифтерія в першу чергу вражає порожнину носа, а старші діти найчастіше хворіють на дифтерію зіву.

Катаральна дифтерія зіва дуже часто не завжди швидко розпізнається, оскільки загальний стан хворих практично не змінюється. Відзначається субфебрильна температура тіла, помірна слабкість, спостерігаються болі при ковтанні. Збільшення лімфатичних вузлів і набряк мигдаликів дуже незначні. Дана форма може закінчитися одужанням, так і перейти в більш типові для даного захворювання форми.

Діагноз «дифтерія» є здебільшого клінічними, що дозволяє встановити його на підставі візуального огляду. Що стосується додаткових методів діагностики, то вони також використовуються – робиться це зокрема для діагностування атипових форм перебігу захворювання, визначення конкретних штамів, а також для зняття з обліку пацієнта з даним діагнозом.

Ускладнення, до яких може призвести дифтерія: ураження центральної нервової системи (частіше паралічі дихальних м’язів, м’язів шиї, голосових зв’язок, кінцівок і м’якого неба), міокардити. Внаслідок паралічу дихання може наступити летальний результат.

При появі симптомів, що відповідають картині перебігу дифтерії, необхідно звернутися до лікуючого терапевта та інфекціоніста. Люди з найменшою підозрою на дифтерійну інфекцію підлягають негайній госпіталізації в інфекційний стаціонар.

Обов’язковим є призначення тритижневого постільного режиму (умова під суворе дотримання).

Основним методом специфічної терапії даного захворювання є негайне дробове введення пацієнту антитоксичної протидифтерійної сироватки.

В один час з введенням протидифтерійної сироватки, показано проведення дезінтоксикаційної терапії та прийом антибактеріальних препаратів.

Особлива увага приділяється прийому рідини, харчування та профілактики гіпоксії.  Режим харчування при дифтерії призначається щадний, враховується необхідність зниження гіпоалергенних продуктів.

Для знищення бактерій хворому призначають антибіотики (левоміцетин, доксициклін, еритроміцин, цефалексин, ампіцилін, амоксицилін, пеніцилін), а в подальшому для запобігання дифтерії в майбутньому, роблять щеплення.

Надалі необхідно встати на облік по даному захворюванню у кардіолога – це забезпечить можливість діагностування ускладнень за даним профілем у пізній формі їх прояву .

При появі симптомів, що відповідають картині перебігу дифтерії, необхідно звернутися до лікуючого терапевта та інфекціоніста.

Основою профілактики дифтерії є імунізація з використанням АКДП (адсорбована коклюшно – дифтерійно – правцева вакцина). Що стосується пацієнтів, які перехворіли на дифтерію, а також пацієнтів, які пройшли правильну процедуру щеплення, то у них відбувається вироблення антитоксичного імунітету, що обумовлює надійну ступінь захищеності від подальшого можливого впливу розглянутої нами інфекції.

 

Лікар-інфекціоніст Полтавської ЦРКЛ Олександра Бєлая.

Щорічно 4 лютого відзначається Всесвітній день боротьби проти раку. Цей день проголошений «Міжнародним союзом по боротьбі з онкологічними захворюваннями». В 2018 році він проходить під гаслом «Ми можемо. Я можу».

Одним із основних завдань для медичних працівників в протидії захворюваності на рак є підвищення обізнаності населення про рак, як про одне із найстрашніших захворювань сучасної цивілізації, привернути увагу до запобігання, виявлення та лікування цього захворювання.

За даними ВООЗ: існує більше 100 видів раку і хвороба може розвиватися в будь-якій частині тіла. Від раку щорічно вмирають мільйони людей. Статистика говорить про те, що за останні 100 років за рівнем захворюваності та смертності в світі онкопатологія перемістилася з десятого місця на друге, поступаючись лише хворобам серцево-судинної системи. За даними ВООЗ, щороку вперше захворівають на рак близько 10 млн. осіб. Прогнозовано, що до 2030 року смертність від раку зросте на 45%, в порівнянні з рівнем 2017 року.

У всьому світі найбільша захворюваність серед чоловіків від наступних п’яти видів раку (в порядку убування): раку легенів, шлунку, печінки, ободової і прямої кишки та стравоходу. У жінок зростає захворюваність на рак грудей, онкогінекологічні захворювання, рак шлунку, рак прямої та ободової кишки. У віці 30-74 років найбільш поширені: у чоловіків – злоякісні новоутворення легенів і шлунку, у жінок – злоякісні новоутворення молочної залози. У віковій групі понад 75 років найбільш поширені: у жінок – рак шкіри, онкогінекологічні захворювання, рак грудей. У чоловіків – рак легенів, захворювання ШКТ, шкіри. Більше 30% випадків смерті від раку можна запобігти, головним чином завдяки утриманню від вживання тютюну, здоровому харчуванню, фізичній активності і помірного вживання алкоголю. На даний момент вже відомо, що виникнення 43% ракових захворювань можна було б запобігти, орієнтуючись і дотримуючи елементарні норми здорової поведінки, такі як: відмова від куріння, фізична активність, збалансована та здорова їжа, своєчасна вакцинація проти вірусів (папіломатозний вірус), який викликає шийки матки, утримання від тривалого перебування на сонці та в солярії, своєчасна діагностика у лікарів за місцем проживання і увага до власного здоров’я.

Злоякісні новоутворення вражають в Україні кожного четвертого чоловіка і кожну шосту жінку, при цьому шанс захворіти істотно збільшується після 50-ти річного віку. За розрахунками фахівців, до 2020 року кількість людей, які вперше захворіли на рак, в Україні перевищить 200 тис. Онкологічна захворюваність стабільно зростає на 2,6 – 3% на рік.

Лікарі визнають, що багато видів раку сьогодні виліковні, проте успішність лікування залежить від того, на якій стадії пацієнту встановлено  діагноз. Шанси на повне лікування збільшуються, якщо хвороба вдається виявити на ранніх стадіях. У більшості випадків занадто пізно приходять до лікаря. Рак – це хвороба, яку можна в Україні ефективно лікувати, але щоб виявити її в зародку – необхідно пройти діагностичне обстеження, яким більшість громадян нехтують.

Шановні жителі Полтавського району! Нагадуємо Вам про необхідність проходження профілактичних оглядів:

– для жінок – відвідування гінеколога, мамолога;

– проходження мамографії 1 раз на рік для жінок старших 40 років;

– раз на рік для чоловіків консультація уролога;

– флюорографічне обстеження 1 раз на рік.

Закликаю всіх дбати про власне здоров’я!

 

 

Лікар-онколог Анна Котова.

За 5 тиждень 2018 року по району зареєстровано 375 випадків захворювання на ГРВІ (грип не реєструвався), в тому числі у дітей – 215, показник становить – 557,6 на 100 тис. населення (показник епідпорогу – 932,6), що нижче епідпорогового на 40,2%. В порівнянні з попереднім тижнем спостерігається збільшення рівня захворюваності на 1,1%. За 5 тиждень до медичних закладів області з гострими респіраторними вірусними інфекціями госпіталізовані 4 мешканців Полтавського району, із них 1 дитина

Кір – надзвичайно контагіозне гостре інфекційне захворювання . Вона характеризується загальною інтоксикацією, підвищенням температури тіла, катаром слизових оболонок дихальних шляхів та кон’юнктив, наступною появою плямисто-папульозного висипу, що покриває шкіру хворого. Кір зустрічається не тільки у дітей, але і у дорослих, причому перебігає, як правило,важче. Збудник кору – фільтрівний вірус, нестійкий у навколишньому середовищі. Джерелом зараження при корі є хвора на цю недугу людина. Хвора на кір людина стає заразною ще за 2-3 дні до появи перших симптомів хвороби і виділяє збудників у довкілля до 5-го дня від появи висипань.

Зараження кором здорової людини відбувається при вдиханні мікрочастинок слизу та слини, виділених хворим. Зараження кором відбувається не лише за тісного контакту, але й за перебування на відстані декількох метрів від хворого (через коридори, сходові клітки в сусідні кімнати та квартири). Кір це надзвичайно висококонтагіозне захворювання. Хвора на цю недугу людина перебуваючи на роботі чи заняттях, заражає практично всіх оточуючих, тому ця інфекція особливо швидко поширюється в навчальних закладах. Передача кору через предмети та третю особу не відбувається.

Імунітет до кору у дорослих є результатом перенесеної ними хвороби. Завдяки трансплацентарному імунітету діти до 3 міс не хворіють на кір, а у віці від 3 до 6 міс хворіють дуже рідко, останнім часом у зв’язку з уведенням масової вакцинації спостерігаються зміни вікової структури хворих на кір: збільшується питома вага дітей старшого віку та дорослих, тобто контингентів, які давно були імунізовані або зовсім не підлягають імунізації. Характерною особливістю останніх років є збільшення випадків повторних захворювань на кір (0,5 – 6%).

Симптоми хвороби.

З моменту зараження вірусом кору до появи перших клінічних ознак хвороби проходить від 8 до 17, в середньому 9-11 днів. Захворювання починається гостро з ознобу, підвищення температури тіла до 38-39°С.

Впродовж кількох годин утруднюється дихання через ніс, з’являються сухий кашель, світлобоязнь, ріжучий біль в очах. На 4-й день хвороби (рідше на 3-й чи 5-й день) з’являється висипка на шкірі.

Висипка виникає поетапно: спочатку на шкірі обличчя, шиї та верхній частині спини і грудей, в наступний день поширюється по тулубі та стегнах, ще через день – з’являється на гомілках. В частині випадків кір може ускладнюватися ларингітом, бронхітом, пневмонією, отитом, гайморитом, енцефалітом, менінгітом, які можуть призвести до смерті хворого.

Крім цього кір може суттєво обтяжувати перебіг вагітності та негативно впливати на внутрішньоматковий розвиток плода. Якщо не виникли ускладнення захворювання завершується одужанням на 9-10 день. Пігментація в місцях висипки зберігається 1-1,5 тижня.

Найбільш надійний метод профілактики кору – вакцинація. Плановій вакцинації підлягають діти у віці 1 та 6 років. За епідпоказами щеплюють всіх осіб, які були в контакті з хворим на кір і раніше не були щеплені та не хворіли.

Якщо у Вас виникли сумніви, щодо стану власного здоров’я, одразу зверніться до лікаря!

 

Лікар-інфекціоніст Полтавської ЦРКЛ Олександра Белая.

26 січня 2018 року відбулося спільне засідання медичних рад Полтавської центральної районної клінічної лікарні та комунального закладу «Полтавський районний клінічний центр первинної медичної допомоги» на якому були підведені підсумки роботи галузі охорони здоров’я Полтавського району за минулий рік, визначені найбільш актуальні питання подальшої діяльності. Особливої уваги виступаючі приділяли складовим реформування медичної галузі та напрямкам з підвищення економічної ефективності функціонування  установ.

За 3 тиждень 2018 року по району зареєстровано 329 випадків захворювання на ГРВІ (грип не реєструвався), в тому числі у дітей – 175, показник становить – 489,2 на 100 тис. населення (показник епідпорогу – 1025,7), що нижче епідпорогового на 52,3%. В порівнянні з попереднім тижнем спостерігається збільшення рівня захворюваності на 12,7%. За 3 тиждень до медичних закладів області з гострими респіраторними вірусними інфекціями госпіталізовані 5 мешканців Полтавського району, із них 1 дитина.

Вплив на організм низьких температур, особливо якщо погода вітряна і волога, обумовлює ризик переохолодження й обмороження. При цьому наступає розлад кровообігу, спочатку шкіри, а потім і глибше-розташованих тканин, після чого настає їх омертвіння. Спочатку потерпілого морозить, потім з’являються в’ялість, втома, сонливість, дрімота, яка переходить у глибокий сон, під час якого слабнуть дихання та серцева діяльність, що може призвести до смерті. Температура тіла падає нижче 36°С. Після відчуття холоду з’являються поколювання, оніміння на місці пошкодження. Відморожена частина тіла стає блідою, холодною та нечутливою. Більше 90% всіх відморожень припадає на пальці ніг і рук, ніс, вуха та щоки. За глибиною ураження розрізняють обмороження 4-х ступенів: І ступінь – шкіра стає блідою. ІІ ступінь – з’являються пухирі, шкіра навкруги них має синювато-червоний колір. ІІІ ступінь – часткове змертвіння м’яких тканин. IV ступінь – поряд із змертвінням м’яких тканин настає змертвіння кістки. ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВІДМОРОЖЕНЬ 1. Одягатися та взуватися необхідно відповідно до температури повітря та погоди, одяг та взуття повинні бути теплими та сухими, бажано з натуральних матеріалів. Взуття (в т. ч. чобітки, лижні черевики, черевики з ковзанами) повинно бути вільним, щоб не здавлювати тканини і не порушувати кровопостачання нижніх кінцівок. Для взуття треба використовувати повстяні устілки, одягати шерстяні шкарпетки. 2. Відкриті частини обличчя та голови (вуха, підборіддя, щоки, ніс) необхідно періодично перевіряти для попередження відмороження. 3. Необхідно відмовитись від перебування на холоді у нетверезому стані. 4. Необхідно уникати тривалого перебування у холодних сирих приміщеннях та роботи на відкритому повітрі у холодну погоду з підвищеною вологістю повітря. 5. Не варто виходити на вулицю спітнілими та слід уникати надмірних фізичних навантажень. 6. Рекомендується вживати гарячі їжу та напої. ПЕРША ДОПОМОГА Дії при наданні першої медичної допомоги відрізняються в залежності від ступеню обмороження, стану загального охолодження організму людини, її віку та наявних хвороб. Перш за все необхідно припинити дію охолодження, зігріти кінцівки для відновлення кровообігу в уражених холодом тканинах із метою попередження розвитку інфекційних ускладнень. Максимально швидко слід доправити постраждалого до найближчого теплого приміщення, зняти з нього взуття, верхній одяг, шкарпетки та рукавички. Одночасно з проведенням заходів першої черги треба викликати швидку медичну допомогу для проведення кваліфікованих заходів щодо рятування постраждалого. При обмороженні І ступеню, ділянки тіла, що охолоджені, необхідно зігріти до почервоніння теплими руками, легким масажем, розтиранням тканиною з вовни, диханням, а потім накласти ватно-марлеву пов’язку. При обмороженні II-IV ступеню швидке зігрівання, масаж або розтирання не робіть. Слід накласти на уражену поверхню теплоізолюючу пов’язку (шар марлі, товстий шар вати, знов шар марлі, а зверху клейонку або прогумовану тканину). Уражені кінцівки зафіксуйте за допомогою підручних засобів (шматок дошки або фанери, щільний картон), які накладаються та фіксуються зверху пов’язки. Для теплоізоляції можна використовувати ватники, куфайки, вовняну тканину тощо. Ураженим дають пити теплу рідину, гарячу їжу, невелику кількість алкоголю, таблетку аспірину або анальгіну, по 2 таблетки „Но-шпи” або папаверину. Не потрібно розтирати уражених снігом, тому що кровоносні судини верхніх та нижніх кінцівок можуть постраждати. Не можна застосовувати швидке зігрівання обморожених кінцівок біля багаття, безконтрольно застосовувати грілки та інші джерела тепла, тому що це погіршує перебіг обмороження. Не рекомендується, як неефективний, варіант першої допомоги – застосування олій та жирів, розтирання кінцівок спиртом при глибокому обмороженні. Зігрівання можна проводити за допомогою теплих ванн. Температуру води слід поступово підвищувати з 20°С до 40°С протягом 20-30 хвилин. При цьому кінцівку необхідно ретельно відмити милом від бруду. Після ванн та розтирання пошкоджену частину тіла необхідно висушити (протерти), закрити стерильною пов’язкою та тепло укутати. Відморожені ділянки тіла не можна змазувати жиром і мазями. При будь-якому ступені відмороження необхідно звернутися до лікаря. При загальному охолодженні організму людини легкого ступеню достатньо ефективним методом лікування є зігрівання постраждалого в теплій ванній при початкової температурі води 24°С, поступово температуру води збільшують до нормальної температури тіла людини. В разі наявності у постраждалого середнього або важкого ступеню охолодження, з порушенням дихання та кровообігу, людину необхідно швидко відвезти до лікувального закладу.

 

Лікар відділення АІТ Полтавської центральної районної клінічної лікарні Ольга Ключікова.