Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання, переважно вражає дітей і характеризується запальним процесом найчастіше рото/носоглотки, явищами загальної інтоксикації, а також поразкою видільної, нервової і серцево-судинної систем.

Запалення, актуальне для дифтерії, протікає в поєднанні з таким процесом, як поява фібринових плівок, що мають вигляд білого нальоту, і якщо мова йде не про доброякісну форму захворювання, то додатково проявляє себе загальна інтоксикація.

В якості збудника захворювання виділена бактерія – паличка Лефлера. Джерелом інфікування виступає хвора людина. У переважній більшості випадків дане захворювання передається повітряно – крапельним шляхом від здорових бактеріоносіїв, або безпосередньо від хворих на дифтерію. У дуже рідкісних випадках зараження відбувається через інфіковані предмети.  Якщо збудник захворювання опинився на руках, то допускається розвиток таких форм дифтерії, як дифтерія очей, дифтерія статевих органів і дифтерія шкіри .

Окрім цього можливим є і шлях харчового зараження, наприклад, при розмноженні вірусу в кондитерському кремі, в молоці та ін. Вірогідність смертельного результату і тяжкість захворювання, при зараженні дифтерію, в більшості випадків залежить від кількості накопичуємого у вогнищі дифтерійного токсину. Токсин з током крові розноситься по всьому організму, і перш за все вражає клітини нервової системи, нирок і серцевого м’яза.

Тривалість інкубаційного періоду (тобто того періоду, який триває з моменту зараження до моменту прояву першої симптоматики, актуальною для захворювання) становить близько 2-10 днів. За ці дні в області вхідних воріт інфекції (дихальні шляхи, статеві органи, ротоглотка, шкіра або очі) відбувається проникнення в організм збудника дифтерії. Токсин з током крові розноситься по всьому організму, і перш за все вражає клітини нервової системи, нирок і серцевого м’яза.

Класифікація дифтерії визначає ряд форм цього захворювання, вони ж, у свою чергу, характеризуються власними особливостями перебігу:

Дифтерія ротоглотки, а вона в списку значиться першої, діагностується найчастіше.

Дифтерійний круп (дифтерія гортані)

Дифтерія статевих органів.

Дифтерія очей. Дифтерія носа. Дифтерія шкіри. Форми дифтерії комбінованого типу, характеризуються ураженням одночасно декількох органів.

Зазвичай в початковій стадії захворювання спостерігаються незначні виділення з вогнища ураження і невисока температура. Найбільш небезпечною формою цієї хвороби є дифтерія глотки, що супроводжується утворенням сіруватих фібринозних плівок на поверхні слизової оболонки. У разі якщо ці плівки починають збільшуватися в розмірах, може спостерігатися утруднене дихання. Через сім і більше днів від початку перебігу захворювання, стає помітним дія токсину на органи, більш віддалені від вогнища інфекції. У грудних дітей, дифтерія в першу чергу вражає порожнину носа, а старші діти найчастіше хворіють на дифтерію зіву.

Катаральна дифтерія зіва дуже часто не завжди швидко розпізнається, оскільки загальний стан хворих практично не змінюється. Відзначається субфебрильна температура тіла, помірна слабкість, спостерігаються болі при ковтанні. Збільшення лімфатичних вузлів і набряк мигдаликів дуже незначні. Дана форма може закінчитися одужанням, так і перейти в більш типові для даного захворювання форми.

Діагноз «дифтерія» є здебільшого клінічними, що дозволяє встановити його на підставі візуального огляду. Що стосується додаткових методів діагностики, то вони також використовуються – робиться це зокрема для діагностування атипових форм перебігу захворювання, визначення конкретних штамів, а також для зняття з обліку пацієнта з даним діагнозом.

Ускладнення, до яких може призвести дифтерія: ураження центральної нервової системи (частіше паралічі дихальних м’язів, м’язів шиї, голосових зв’язок, кінцівок і м’якого неба), міокардити. Внаслідок паралічу дихання може наступити летальний результат.

При появі симптомів, що відповідають картині перебігу дифтерії, необхідно звернутися до лікуючого терапевта та інфекціоніста. Люди з найменшою підозрою на дифтерійну інфекцію підлягають негайній госпіталізації в інфекційний стаціонар.

Обов’язковим є призначення тритижневого постільного режиму (умова під суворе дотримання).

Основним методом специфічної терапії даного захворювання є негайне дробове введення пацієнту антитоксичної протидифтерійної сироватки.

В один час з введенням протидифтерійної сироватки, показано проведення дезінтоксикаційної терапії та прийом антибактеріальних препаратів.

Особлива увага приділяється прийому рідини, харчування та профілактики гіпоксії.  Режим харчування при дифтерії призначається щадний, враховується необхідність зниження гіпоалергенних продуктів.

Для знищення бактерій хворому призначають антибіотики (левоміцетин, доксициклін, еритроміцин, цефалексин, ампіцилін, амоксицилін, пеніцилін), а в подальшому для запобігання дифтерії в майбутньому, роблять щеплення.

Надалі необхідно встати на облік по даному захворюванню у кардіолога – це забезпечить можливість діагностування ускладнень за даним профілем у пізній формі їх прояву .

При появі симптомів, що відповідають картині перебігу дифтерії, необхідно звернутися до лікуючого терапевта та інфекціоніста.

Основою профілактики дифтерії є імунізація з використанням АКДП (адсорбована коклюшно – дифтерійно – правцева вакцина). Що стосується пацієнтів, які перехворіли на дифтерію, а також пацієнтів, які пройшли правильну процедуру щеплення, то у них відбувається вироблення антитоксичного імунітету, що обумовлює надійну ступінь захищеності від подальшого можливого впливу розглянутої нами інфекції.

 

Лікар-інфекціоніст Полтавської ЦРКЛ Олександра Бєлая.