Цукровий діабет вважають неінфекційною епідемією ХХІ століття, адже, за визначенням ВООЗ, у 6 економічно розвинутих країнах світу 4-6% людей хворіє на цукровий діабет, а до 2030 року кількість хворих на цю недугу у світі може збільшити до552 мільйона.
В Україні захворюваність на цукровий діабет, як і в інших країнах світу, теж щорічно зростає. На даний час налічується понад 1,3 мільйона хворих на цукровий діабет. Чітко показано, що поряд із кожним зареєстрованим є 2-3 недіагностованих хворих. Цукровий діабет було виявлено 300 років тому, але його систематичне. Вивчення почалося лише в кінці ХІХ століття. Це захворювання – хронічне, зумовлене абсолютною недостатністю інсуліну в організмі, при цьому підвищується вміст цукру в крові і спостерігається його виділення з сечею. При цукровому діабеті, перш за все, порушується вуглеводний обмін, а потім до нього приєднується порушення жирового та інших видів обміну організму.
Цукровий діабет розвивається поступово. До числа перших ознак цього захворювання належать: сухість у ротовій порожнині, часте сечовипускання, сухість шкіри, слабкість, свербіж, зниження зору, судоми в кінцівках.
При підозрі на цукровий діабет необхідно дослідити кров та сечу на цукор, звернувшись для обстеження до сімейного лікаря за місцем проживання.
Безпосередні причини, які впливають на виникнення цукрового діабету можуть бути доволі різними: головне міcце посідають особливості харчування, надмірний вплив стресових факторів, низька фізична активність, що призводить до ожиріння, захворювання шлунково-кишкового тракту. Також мають місце спадкові фактори. У деяких родинах цукровий діабет зустрічається упродовж поколінь
Це дає підставу вважати, що недостатність апарату, який регулює вуглеводний обмін, може передаватися у спадок і проявлятись при несприятливих життєвих умовах життя. Тому всі члени родин хворого на цукрових діабет повинні підлягати щорічному обстеженню або виявити наявність у них діабету та своєчасно розпочати лікування.
У залежності від причин і механізму захворювання, виділяють 2 типи цукрового діабету – інсулінозалежний (I тип) та інсулінонезалежний (ІІ тип). Перший тип називають ще юнацьким, тобто він виникає, звичайно, в дитячому та юнацькому віці, та у осіб, молодших 30 років. Другий тип цукрового діабету виникає, як правило, в осіб старшого віку. Незважаючи на те, що діабет є поки що невиліковним захворюванням, профілактика та своєчасне лікування його ускладнень може значно не тільки продовжити, а й покращити життя хворим.
Досить велика група людей перебуває у “зоні ризику” виникнення цукрового діабету, це:
– хворі зі стійким пародонтозом та фурункульозом;
– особи з нирковою та аліментарною глюкозурією;
– особи похилого та старшого віку;
– однояйцеві близнюки, з яких один хворіє на цукровий діабет;
– жінки, які народили живу дитину вагою 4,5 кг і більше;
– матері дітей з вадами розвитку;
– жінки з глюкозурією під час вагітності, а також викидня або народження мертвої дитини;
– особи, які страждають на гіпертонічну хворобу, подагру, атеросклероз, гіперурікемію.
Особливим завданням лікуванням цукрового діабету є нормалізація вугловодного обміну, яка включає дієту, прийом таблеток цукрознижуючих препаратів або інсуліну, дозовані фізичні вправи, навчання хворого та самоконтроль лікування.
Дотримання нормальної маси тіла, виключення з дієти легкозасвоюваних вуглеводів, обмеження вживання продуктів багатих на вуглеводи, стабільний режим харчування – все це запобігає розвитку ускладнень та підтримання належного рівня якості життя.
ВАЛЕНТИНА ПАЩЕНКО, лікар-ендокринолог поліклінічного відділення.