Цукровий діабет вважають неінфекційною епідемією XXI століття, адже, за визначенням ВООЗ, у 6 економічно розвинутих країнах світу 4-6% людей хворіє на цукровий діабет, а до 2030 року кількість хворих на цю недугу у світі може збільшитися до 552 мільйона.
В Україні захворюваність на цукровий діабет, як i в інших країнах світу, теж щорічно зростає. На даний час налічується понад 1,3 мільйона хворих на цукровий діабет.
Цукровий діабет було виявлено 300 років тому, але його систематичне вивчення почалося лише в кінці XIX століття. Це захворювання – хронічне, зумовлене абсолютною недостатністю інсуліну в організмі, при цьому підвищується вміст цукру в крові i спостерігається його виділення з сечею.
Для нормальної життедіяльності організму людини необхідне систематичне постачання ззовні різних поживних речовин, які йдуть як на будування нових клітин (тканин), так i на забезпечення організму необхідною енергією. Уci види обміну речовин в організмі тісно пов’язані між собою. При цукровому діабеті, перш за все, порушується вуглеводний обмін, а потім до нього приєднуються порушення жирового та інших видів обміну організму.
Цукровий діабет розвивається поступово. До числа перших ознак цього захворювання належать: сухість у ротовій порожнині, часте сечовипускання, сухість шкіри, слабкість, свербіж, зниження гору, судоми в кінцівках.
При підозрі на цукровий діабет необхідно дослідити кров та сечу на цукор.
Безпосередні причини, які впливають на виникнення цукрового діабету можуть бути доволі різними: головне місце посідають особливості харчування, надмірний вплив стресових факторів, низька фізична активність, що призводить до ожиріння, захворювання шлунково-кишкового тракту. Також мають місце спадкові фактори. У деяких родинах цукровий діабет зустрічається упродовж поколінь.
Це дає підставу вважати, що недостатність апарату, який регулює вуглеводний обмін може передаватися у спадок i проявлятись при несприятливих життєвих умовах. Тому всі члени родин хворого на цукрових діабет повинні підлягати щорічному обстеженню a6o виявити наявність у них діабету та своєчасно розпочати лікування.
В залежності від причин i механізму захворювання, виділяють 2 типи цукрового діабету – інсулінозалежний (I тип)та інсулінонезалежний (II тип). Перший тип називають ще юнацьким, тобто він виникає, звичайно, в дитячому та юнацькому віці, та у осіб, молодших 30 років. Другий тип цукрового діабету виникає, як правило, в осіб старшого віку.
Незважаючи на те, що діабет є поки що невиліковним захворюванням, профілактика та своєчасне лікування його ускладнень може значно не тільки продовжити, а й покращити життя хворим.
Досить велика гpyпa людей перебуває у зоні ризику виникнення цукрового діабету, це:
- хворі зі стійким пародонтозом та фурункульозом;
- особи з нирковою та аліментарною глюкозурією;
- особи похилого та старшого віку;
- однояйцеві близнюки, з яких один хворіє на цукровий діабет;
- жінки, які народили живу дитину вагою 4,5 кг i більше;
- матері дітей з вадами розвитку;
- жінки з глюкозурією під час вагітності;
- особи, які страждають на гіпертонічну хворобу, подагру, атеросклероз, гіперурікемію.
Особливим завданням лікування цукрового діабету є нормалізація вугловодного обміну. Важливим є дотримання нормальної маси тіла, виключення з дієти легкозасвоюваних вуглеводів, обмеження вживання продуктів багатих на вуглеводи, стабільний режим харчування – все це запобігає розвитку ускладнень та підтримання належного рівня якості життя.
Сучасна медицина дає можливість тримати під контролем цей важкий недуг але для цього потрібно дотримуватись рекомендацій лікаря, не ігнорувати елементарні речі які допомагають контролювати рівень цукру в організмі.
ВАЛЕНТИНА ПАЩЕНКО, лікар-ендокринолог поліклінічного відділення комунального підприємства «Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської міської ради»