Тривалий час ми замовчували ці проблеми. Про жорстоке поводження в родині було не прийнято говорити в голос, вважалося, що рідні люди самі розберуться. І тільки останні роки в нашій країні стали активно відстоювати право на захист від насильства.

Ця форма насильства існує давно і зустрічається досить часто. Таке насильство ніяк не можна пояснити виключно економічними негараздами, оскільки воно наявне і в економічно розвинутих країнах.

Насильство часто присутнє в нашому житті і ми тим чи іншим чином є його учасниками. Хтось сам поводиться жорстоко в родині, хтось є жертвою, а дехто мовчки спостерігає і робить вигляд, що нічого не відбувається. Трагічність ситуації в тому, що свідки чи жертви насильницької діяльності переносять модель кривдницької поведінки у власне життя та продовжують чинити насильство. Власне створюється коло насильства: жертви стають кривдниками.

Найчастіше насильство проявляється в сім’ї. Форми впливу можуть бути різними – фізична, сексуальна, психологічна, економічна або як їх комбінація. Витоки насильства закладено у звичаях як суспільства в цілому так і кожної роди зокрема. Значною мірою така поведінка є наслідком виховання, за якого агресивна поведінка розглядається як єдиний спосіб вирішення проблем. Хлопчиків навчають бути напористими у досягненні своє мети, тоді як дівчат вчать терпіти.

Найнебезпечніше те, що насильство дає дуже серйозні негативні соціальні наслідки. Воно породжує терор, безладдя; відчуття відсутності допомоги, невпевненості, безнадійності або безсилля; відчуття провини; відчуття придушення волі.

Діти з сімей, у яких практикується насильство, відчувають постійний психологічний дискомфорт, для них це справжня трагедія. Жорстоке поводження з дітьми, нехтування їхніми інтересами завдає шкоди їх фізичному здоров’ю, тягне за собою важкі психічні та соціальні наслідки. У більшості дітей – жертв насильства – можуть з’являтися відхилення в психічному, фізичному розвитку, в емоційній сфері.

Жорстоке поводження з дітьми в подальшому формує з них соціально-дезадаптованих людей, не здатних створювати повноцінну родину, бути гарними батьками, а також є поштовхом до відтворення жорстокості по відношенню до власних дітей.

Як же захистити дитину? Що можна зробити, щоб запобігти жорстокому поводженню з дітьми та насильству в сім’ї? Хто повинен зупинити цикл знущань?

Це можуть і повинні зробити матір та батько! Якщо кривдником є батько, то лише жінка може захистити своїх дітей і себе саму. Якщо кривдником є жінка, то батько може перервати насильницькі стосунки і захистити дітей.

 

Тамара Воробйова, районний лікар-педіатр.