Меланома відноситься до числа найбільш злоякісних пухлин за рахунок швидкого росту, бурхливого метастазування лімфогенним та гематогенним шляхами. Частіше всього (87-90%) меланома вражає шкіру. Рідше (7-8%) вона виникає у сітчастій оболонці ока і біля 1% вона буває у прямій кишці та інших внутрішніх органах. Частота захворюваності на меланому серед населення постійно збільшується. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку в світі реєструється понад 200 000 випадків захворювань на меланому шкіри і близько 6500 спричинених нею смертей.

Часом смертність від меланоми в Україні складає ледь не 95%, тоді як у Європі – лише 5%. Такий сумний показник зумовлений аж ніяк не відсутністю лікування, а несвоєчасним діагностуванням.

Хворіють на меланому люди у будь-якому віці. Частіше вона виникає у осіб віком 40 – 60 років (53,7%). Меланома у дітей до 14 років виникає рідко. Найбільш злоякісно це захворювання протікає у осіб юнацького та першого зрілого періодів.

На шкірі меланома може виникати в усіх частинах тіла людини, але найбільш часто локалізується на кінцівках і складає 50% усіх локалізацій. Дещо рідше вона зустрічається на тулубі, де частота її сягає 36-38%. Найбільш рідко вона буває на голові та шиї і складає 10-12% випадків.

Причини виникнення меланоми дуже суперечливі та недостатньо встановлені. Відомі фактори, що впливають на появу даної патології, та захворювання, що можуть стати підґрунтям появи процесу. Значну роль у виникненні меланоми відіграє раса людини. У рас з малою пігментацією шкіри частота первинної меланоми у 3-4 рази більша, ніж серед сильно пігментованих людей. Підвищена пігментація пов’язана з варіабельністю меланоми та вмістом меланіну у шкірі. Частота виникнення меланоми ще залежить і від індивідуальної пігментації. Найменша частина її зустрічається у осіб з темним волоссям, оливковою або смуглявою шкірою, карими очима. Доведено, що рудий колір волосся підвищує імовірність виникнення меланоми у 3 рази.

У 50-70% випадків меланома шкіри виникає з пігментної родимої плями (невуса). Клінічно злоякісна меланома виглядає як щільний пухлинний вузлик інтенсивно чорного кольору, іноді з блакитним відтінком. Рідше зустрічаються так звані безпігментні меланоми рожевого кольору, позбавлені пігменту вузлики. Розміри пухлини різні від 0,5 до 2-3 см в діаметрі. Нерідко пухлина має ерозовану поверхню, що кровоточить, і ущільнену основу. Наявності таких явних ознак досить, щоб встановити діагноз простим оглядом. Однак у ранніх стадіях злоякісна меланома виглядає більш безневинно і потрібен значний досвід для того, щоб відрізнити її від доброякісного пігментного невуса. Будь-які зміни невуса – збільшення, зміна кольору, виразка, кровоточивість – вимагають негайного хірургічного втручання. Краще провести більш радикальне лікування у випадку доброякісного невусу, ніж, недооцінивши картини, неправильно лікувати злоякісну меланому. Аналогічна тактика рекомендована стосовно зростаючого нового пігментного утворення на колись нормальній шкірі.

Як згадувалося раніше дуже небезпечна меланома бурхливим метастазуванням лімфогенним та гематогенним шляхами. Метастази виникають швидко і найчастіше вражають легені, печінку, головний мозок, а також десимінують по всій шкірі.

Варто мати на увазі і такі нерідкі випадки, коли хворий звертається з приводу збільшених лімфатичних вузлів. При ретельному опитуванні вдається встановити, що нещодавно ця людина з косметичною метою видалила новоутворення на шкірі, яке виявилося злоякісним та метастазувало.

Прогноз для хворих із меланомою залежить від своєчасного діагностування. Необхідно пам’ятати, що профілактика меланоми зводиться до своєчасного видалення уражених чи набутих невусів, що часто травмуються, а також до найсуворішої заборони видалення припікання, чи інших маніпуляцій, при різного виді родимках, бородавках, шкірних пухлинах.

 

 

ТЕТЯНА КУПРІЯН, лікар дерматолог поліклінічного відділення.