За даними статистики, ті або інші проблеми із зором мають майже 300 мільйонів чоловік. З них майже 40 мільйонів повністю позбавлено можливості бачити. І що найголовніше – в більшості випадків ці люди могли б уникнути сліпоти, якби вчасно були вжиті заходи по лікуванню і реабілітації.

Частіше за все до повної або часткової втрати зору приводять захворювання очей, такі як глаукома і катаракта. Іноді причиною сліпоти є не захворювання очей, а ті або інші системні захворювання, наприклад цукровий діабет або пухлини мозку. У дітей втрату зору може викликати сильний дефіцит вітаміну А. Але чому ж дуже часто відбувається так, що гострота зору знижується, людина це помічає, але похід до лікаря відкладає до останнього. Можливо, тому що захворювання очей дуже часто протікають практично безсимптомно і безболісно, єдиним «дзвінком» стає повільна, але вірна втрата зору. Зволікаючи похід до лікаря-офтальмолога, ми втрачаємо дорогоцінний час.

Захворювання очей, які раніше вважалися віковими, зараз вже не рідкість у молодих людей, студентів і навіть школярів. Частково в цьому винний прогрес, раніше люди не проводили стільки часу за телевізійними екранами і комп’ютерними моніторами. Якщо ви відчуваєте, що до кінця дня ваші очі напружені, відчуваєте дискомфорт, сухість, сльозоточивість, а може бути, навіть невелике погіршення зір, не нехтуйте гімнастикою для очей. Ефективність такої гімнастики доведена і підтверджена офтальмологами.

Існують спеціальні вправи, які допоможуть очам справитися з щоденними навантаженнями. Такі вправи корисно виконувати по декілька разів в середині робочого дня і увечері. Щоб поліпшити кровообіг, помасуйте закриті віка подушечками пальців. Робіть це легкими круговими рухами.

Щоб зняти зайву напругу очних м’язів, корисно по черзі дивитися спочатку на близький, а потім на далеко розташований нерухомий предмет. Наприклад, ви можете переводити погляд з вашого офісного столу на дерево за вікном. І ще одна проста вправа для зняття напруги в очних м’язах – сильно примружтеся, а потім широко розплющте очі. Прагніть при цьому не витріщати очі якомога сильніше, а навпаки – розслабити очні м’язи. Повторюйте вправи стільки раз, скільки бажаєте.

Якщо ви вимушені цілий день працювати за комп’ютером, обов’язково робіть перерву кожна півтори-два години, навіть якщо вам здається, що ви не втомилися. Всі ми знаємо, що профілактика будь-яких захворювань легше і приємніше, ніж їх лікування. Але як часто потрібно перевіряти очі, щоб зберегти зір? Відвідувати лікаря-офтальмолога рекомендується не рідше одного разу на рік. Лікар не тільки подивиться гостроту зору, але і оцінить стан очного дна, сітківки ока, можливо, зміряє очний тиск і, звичайно, дасть індивідуальні рекомендації. Особливо важливо не нехтувати регулярними відвідинами офтальмолога для людей, страждаючих діабетом, мають підвищений артеріальний тиск або надмірну вагу.

ІРИНА БЕРЕЗІВСЬКА, лікар офтальмолог поліклінічного відділення.

За доброю весняною традицією 06 квітня в нашій лікарні відбулася перша цього року весняна толока-прибирання. Працівники зібрали сміття, впале листя та гілки, привели до ладу клумби. Толока є не просто заходом з прибиранням, а й певною мірою кроком до формування екологічної свідомості. Люди на власному досвіді розуміють цінність чистоти та бережного ставлення до довкілля.

Учасники заходу не лише сумлінно попрацювали та привели до ладу територію але і гарно поспілкувалися на свіжому повітрі.

Однією з умов ефективної роботи лікарні є суворе дотримання вимог чинного законодавства, вчасне отримання та оновлення дозвільних документів на проведення передбачених видів діяльності. В березні 2024 року Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками комунальному підприємству «Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської міської ради» продовжено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з придбання, зберігання, перевезення, використання, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів.

Донорство крові є важливою частиною  системи охорони здоров’я кожної країни. В Україні практика донорства стає все поширенішою. Донори крові знають – людині цим кроком можна подарувати ще один шанс на життя.

Популяризація донорства є невід’ємною частиною моральних засад донорського руху, яка викликана добротою, гуманізмом, милосердям людей.

Держава гарантує захист прав донора та охорону його здоров’я, а також надає йому пільги.

Посадові особи установ та закладів охорони здоров’я зобов’язані поінформувати донора про його права і обов’язки та порядок здійснення донорської функції.

Трансфузіологія – розділ медицини, що вивчає питання трансфузії  біологічних рідин, зокрема крові та її компонентів, груп крові і групових антигенів, лімфи, а також проблеми сумісності і несумісності, посттрансфузійних реакцій, їх профілактики та лікування.

Донація крові – це процес добровільного та безоплатного надання своєї крові або її компонентів для медичних потреб іншим людям.

Донорська кров потрібна людям під час планових і позапланових операцій ,військовим, а також жінкам під час важких пологів, особам з важкими травмами, опіками, при лікуванні лейкозів.

Перед донацією обов’язковим є визначення групи крові та резус-фактора.

Група крові- це генетично успадковані ознаки, що не змінюються протягом життя за природних умов та поєднання поверхневих антигенів і антитіл еритроцитів, яке визначається за системою АВ0.

Резус-фактор (Rh) – це важлива антигенна система, яка представлена 6 антигенами. Резус належність визначається за наявністю у людини антигену Rh0 (D). Люди, які мають антиген D – належать до резус-позитивних. Резус-негативними називають донорів, в яких відсутній даний антиген.

Групу крові визначають молекули двох різних видів, які можуть бути присутніми на поверхні червоних клітин крові (еритроцитів). Ці молекули-антигени умовно позначаються A і B. Типові комбінації антигенів формують 4 групи крові: 0 (I), А (II), В (III), АВ (IV):

• перша (I), яку також позначають O – немає ні А, ні В;
• друга (II) – є тільки А;
• третя (III) – є тільки B;
• четверта (IV) – є і А, і В (AB).

Переливання крові проводять , коли у донора та пацієнта однакова група крові та резус-фактор.

Власну групу крові повинен знати кожен!

Процедура надання  крові приносить користь для донора:

– оновлення крові,

– зменшується кількість заліза в крові,

– знижується ризик утворення тромбів,

– лабораторна діагностика крові,

– зміцнення імунітету.

Важливо дотримуватись рекомендацій щодо здорового харчування перед донацією. Неправильне харчування впливає на якість крові. Це стосується не лише алкоголю, а й шкідливої їжі. Донори мають щодня отримувати певну кількість білків, жирів, заліза, мінеральних солей, пити достатню кількість рідини .

Порушення в дієті можуть призвести до серйозної зміни якості крові та її компонентів. Від цього залежить якість наданої допомоги хворому.

Перед донацією обов’язково проводять обстеження крові на інфекції та віруси. Донором крові може стати особа, яка досягла 18 річного віку та мати вагу понад 50 кг, громадяни України або іноземці, які мають посвідчення на постійне проживання. Збір крові проводиться в спеціальних донорських центрах. Одноразово можна здати до 450 мл крові.

Протипоказання пр здачі крові:

– абсолютні (ВІЛ/СНІД, сифіліс, гепатит, ракові новоутворення, цукровий діабет та інші імунні захворювання ендокринної системи);

– тимчасові протипоказання ( вагітність, татуювання, щеплення та будь – які хірургічні втручання протягом року до здачі крові).

Кров – це найцінніше з того, що людина може дати іншій людині. Це дар життя. Ваше рішення здати кров може врятувати життя або навіть кілька життів в тому випадку, якщо з вашої крові будуть виділені окремі компоненти – еритроцити, тромбоцити та плазма.

Донорство має бути свідоме, донорство має бути розумне, раціональне і плановане.

 

ОКСАНА ГОНДА, лікар-терапевт поліклінічного відділення.

Приймальне відділення нашого закладу створено за централізованим принципом. Сюди потрапляють всі пацієнти, направлені на стаціонарне лікування, що потрапляють до закладу за направленням сімейних лікарів, фахівців поліклініки, доставляються бригадами Центру екстреної медицини та медицини катастроф, чи звертаються самостійно. Функції приймального відділення:

• реєстрація хворих, як направляються на стаціонарне лікування, або обґрунтована відмова від останнього, наразі при відсутності показів, з наданням подальших рекомендацій;
• сортування хворих в залежності від профілю відділень та необхідності надання допомоги (планові та невідкладні захворювання);
• проведення санітарної обробки пацієнтів;
• первинне обстеження хворих з використанням лабораторних та інструментальних засобів, організація консультативних оглядів спеціалістів відділень лікарні;
• надання термінової допомоги та проведення реанімаційних заходів;
• транспортування хворих у відділення;
• оформлення облікової медичної документації та спеціалізована статистична звітність.

Відділення знаходиться на першому поверсі, вхід облаштований пандусом, для зручності транспортування хворих та для маломобільних груп населення. Обладнане електрокардіографом, пульсоксиметром, вагами, ростоміром переносним діагностичним комплексом, який дає можливість за лічені хвилини зареєструвати ЕКГ, визначити рівень насиченості крові киснем, функціональний об’єм легень, рівень глюкози крові та сечі і температуру хворого. Відділення забезпечене потужним кисневим концентратором.

За необхідності додаткових обстежень та консультацій в лікарні цілодобово працює клінічна лабораторія, лікар хірург та лікар терапевт. Крім цього лікарня щопонеділка та 2-й і 4-й четвер місяця цілодобово надає весь спектр ургентної допомоги за напрямком «ХІРУРГІЯ», а щосереди та в четверту неділю місяця за напрямком «ГІНЕКОЛОГІЯ».

Для покращення та пришвидшення надання медичної допомоги, приймальне відділення має можливість проведення телемедичних консультацій для лікарів сімейної медицини, силами лікарів-спеціалістів підприємства, можуть бути організовані консультації пацієнтів фахівцями високоспеціалізованих установ.

 

 

АНДРІЙ ВАСИЛЕВСЬКИЙ, завідувач приймальним відділенням .

Причинами порушення роботи печінки найчастіше є вірусні інфекції (викликають гепатити – захворювання печінки запального характеру), зловживання алкоголем та ожиріння. Деякі люди з гепатитом не мають симптомів, тоді як у інших з’являється жовте забарвлення шкіри та білків очей (жовтяниця), поганий апетит, блювота, втома, біль у животі, діарея. Інфекції, що спричиняють вірусні гепатити, мають глобальне поширення та серйозні наслідки.

Гепатит є гострим, якщо він зникає протягом шести місяців, і хронічним, якщо хвороба триває більше шести місяців. Гострий гепатит може зникнути сам по собі або перейти у хронічну форму.

Хронічний гепатит може привести до цирозу (рубцюванню печінки), печінкової недостатності (порушуються всі функції печінки), раку печінки. Гепатит призводить до більш ніж мільйона смертей на рік, більшість з яких у наслідок опосередковано від рубців на печінці або раку печінки.

Найчастіше гепатит спричиняють віруси гепатитів А, В, С, Д.

Гепатит А передаються переважно через заражену їжу та воду. В домашніх умовах гепатит А найчастіше передається через брудні руки, коли інфікована людина готує їжу для всіх членів сім’ї. Тому гепатит А часто називають хворобою брудних рук.

Вірус гепатиту А також може передаватись при тісному фізичному контакті з інфікованою людиною.

Симптоми гепатиту А можуть проявлятись як у легкій, так і у важкій формі. Найчастіше це:

• підвищена температура,
• слабкість,
• відсутність апетиту,
• діарея,
• блювота,
• неприємні відчуття в животі,
• сеча стає темнішою,
• пожовтіння шкіри і білків очей.

Варто зауважити, що при гепатиті А не завжди проявляються абсолютно усі симптоми, вказані вище.

Симптоми гепатиту А значно частіше проявляються у дорослих. Більше того, у дітей до 6 років дуже часто відсутні будь-які симптоми гепатиту А, а жовтуха розвивається лише у 10%. У дорослих симптоми проявляються у більш складній формі, а жовтуха з’являється у 70% випадків.

Іноді відбуваються рецидиви гепатиту А. Так, у людини, яка щойно одужала, знову з’являються симптоми хвороби. Проте після ще одного епізоду хвороби настає одужання.

Захворіти може кожен. Основні фактори ризику – це погані санітарні умови, відсутність очищеної води, проживання з інфікованою людиною, сексуальні контакти з людиною, у якої гостра форма гепатиту А, поїздки в райони з високою епідемічністю. На відміну від гепатитів В і С, гепатит А не провокує розвиток хронічної хвороби печінки і рідко закінчується смертю.

За даними Всесвітньої організації здоров’я майже всі люди, уражені гепатитом А, повністю одужують і у них формується по життєвий імунітет до хвороби.

Оскільки гепатит А найчастіше передається фекально-оральним шляхом, то перш за все вберегтися від хвороби допоможе дотримання санітарних норм.

Профілактика гепатиту А включає:

• правила особистої гігієни,
• споживання кип’яченої води,
• чисті фрукти і овочі,
• відмову від самолікування.

Гепатити В та С в основному передаються через кров (медичні маніпуляції з порушенням умов стерилізації інструментарію, косметичні процедури пов’язані з контактом із кров’ю, використання нестерильного ін’єкційного інструментарію при вживанні наркотиків), статевим шляхом, від матері до дитини під час вагітності або пологів (більш характерне для вірусного гепатиту В). Гепатитом D можна заразити лише людей , які вже інфіковані гепатитом В.

Гепатитам А, В і D можна запобігти за допомогою імунізацій. Для лікування хронічного вірусного гепатиту можуть використовуватись противірусні препарати. Лише лікар може підтвердити діагноз вірусного гепатиту і надати рекомендації щодо лікування.

 

ОЛЕКСАНДРА БЕЛАЯ, лікар-інфекціоніст поліклінічного відділення.

Вітаємо з днем народження! Бажаємо щастя, здоров’я та всього найкращого! Щоб мрії збувалися, щоб кожен новий день приносив виключно приємні несподіванки, щоб Вас оточували лише добрі та щирі люди. Везіння у всьому і завжди. І щоб кожна розпочата справа закінчувалася успішно!

Чистого мирного неба над головою!

 

Колектив працівників комунального підприємства «Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської міської ради»

У багатьох українців роками формувався стереотип, що профілактичний огляд – це формальність, нав’язана певними організаціями або самими ж лікарями, а для них особисто це в загалі і не треба. Дійсно, без медичної книжки на роботу влаштуватися не вдасться, тому «правдами – неправдами» медогляд треба «отримати». Але якщо ніхто не вимагає, то і профілактику ми робити не поспішаємо.

Цікавий приклад масової профілактики населення, стався під час пандемії Сovid19, коли всі були налякані смертельною загрозою. Тисячі людей при найменшій підозрі у себе небезпечного вірусу йшли до лікарні, і, щоб виключити ймовірність пневмонії, робили профілактичний рентген. Саме завдяки цьому обстеженню були виявлені сотні випадків туберкульозу легень.

Туберкульоз (ТБ) – це інфекційне захворювання, яке викликається кислотостійкими мікобактеріями. Патомеханізм інфекційного процесу: вдихання мікобактерій → фагоцитоз макрофагами → розмноження всередині макрофага → розпад макрофага та інфікування наступних клітин → утворення туберкульозної гранульоми, яка оточує зруйновані клітини (вогнища казеозного некрозу).

Проблема раннього, виявлення туберкульозу полягає у відсутності характерних, достовірних, клінічних симптомів хвороби. Через те, що паренхіма легень не має больових нервових рецепторів, наявність специфічного інфільтрату в ній не викликає болі. Біль з’являється при втягненні в патологічний процес плеври або бронхіальної системи. І лише поява специфічної симптоматики процесу дозволяє запідозрити наявність в організмі туберкульозу.

Одним із методів раннього виявлення туберкульозу є проведення планових профілактичних рентгенографічних оглядів, які проводяться 1 раз на рік. Перевагами даного методу є зручність, швидкість та чутливість, яка наближаться до 95% до виявлення патологічних змін в легеневій тканині (особливо, якщо брати до уваги КТ-обстеження). Рентгенологічно туберкульоз легень характеризується переважно верхівковою локалізацією, негомогеним характером тіні, різною інтенсивністю (слаба, середня, інтенсивна), нечіткими контурами і різними розмірами.

Томографічні дослідження (МСКТ) надають можливість доповнити рентгенологічну картину, а саме визначити точну локалізацію вогнища, його розміри, форму захворювання та розповсюдження патологічного процесу.

Для діагностики туберкульозу у дітей застосовують імунодіагностичний метод – шляхом постановки проби Манту (щорічно з 4 до 14 років) і встановленням «віражу» туберкулінової проби. Цей метод сприяє зменшенню рентгенологічного навантаження на організм в дитячому віці.

 

ОКСАНА СМИРНОВА, лікар-рентгенолог.

Меланома відноситься до числа найбільш злоякісних пухлин за рахунок швидкого росту, бурхливого метастазування лімфогенним та гематогенним шляхами. Частіше всього (87-90%) меланома вражає шкіру. Рідше (7-8%) вона виникає у сітчастій оболонці ока і біля 1% вона буває у прямій кишці та інших внутрішніх органах. Частота захворюваності на меланому серед населення постійно збільшується. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щороку в світі реєструється понад 200 000 випадків захворювань на меланому шкіри і близько 6500 спричинених нею смертей.

Часом смертність від меланоми в Україні складає ледь не 95%, тоді як у Європі – лише 5%. Такий сумний показник зумовлений аж ніяк не відсутністю лікування, а несвоєчасним діагностуванням.

Хворіють на меланому люди у будь-якому віці. Частіше вона виникає у осіб віком 40 – 60 років (53,7%). Меланома у дітей до 14 років виникає рідко. Найбільш злоякісно це захворювання протікає у осіб юнацького та першого зрілого періодів.

На шкірі меланома може виникати в усіх частинах тіла людини, але найбільш часто локалізується на кінцівках і складає 50% усіх локалізацій. Дещо рідше вона зустрічається на тулубі, де частота її сягає 36-38%. Найбільш рідко вона буває на голові та шиї і складає 10-12% випадків.

Причини виникнення меланоми дуже суперечливі та недостатньо встановлені. Відомі фактори, що впливають на появу даної патології, та захворювання, що можуть стати підґрунтям появи процесу. Значну роль у виникненні меланоми відіграє раса людини. У рас з малою пігментацією шкіри частота первинної меланоми у 3-4 рази більша, ніж серед сильно пігментованих людей. Підвищена пігментація пов’язана з варіабельністю меланоми та вмістом меланіну у шкірі. Частота виникнення меланоми ще залежить і від індивідуальної пігментації. Найменша частина її зустрічається у осіб з темним волоссям, оливковою або смуглявою шкірою, карими очима. Доведено, що рудий колір волосся підвищує імовірність виникнення меланоми у 3 рази.

У 50-70% випадків меланома шкіри виникає з пігментної родимої плями (невуса). Клінічно злоякісна меланома виглядає як щільний пухлинний вузлик інтенсивно чорного кольору, іноді з блакитним відтінком. Рідше зустрічаються так звані безпігментні меланоми рожевого кольору, позбавлені пігменту вузлики. Розміри пухлини різні від 0,5 до 2-3 см в діаметрі. Нерідко пухлина має ерозовану поверхню, що кровоточить, і ущільнену основу. Наявності таких явних ознак досить, щоб встановити діагноз простим оглядом. Однак у ранніх стадіях злоякісна меланома виглядає більш безневинно і потрібен значний досвід для того, щоб відрізнити її від доброякісного пігментного невуса. Будь-які зміни невуса – збільшення, зміна кольору, виразка, кровоточивість – вимагають негайного хірургічного втручання. Краще провести більш радикальне лікування у випадку доброякісного невусу, ніж, недооцінивши картини, неправильно лікувати злоякісну меланому. Аналогічна тактика рекомендована стосовно зростаючого нового пігментного утворення на колись нормальній шкірі.

Як згадувалося раніше дуже небезпечна меланома бурхливим метастазуванням лімфогенним та гематогенним шляхами. Метастази виникають швидко і найчастіше вражають легені, печінку, головний мозок, а також десимінують по всій шкірі.

Варто мати на увазі і такі нерідкі випадки, коли хворий звертається з приводу збільшених лімфатичних вузлів. При ретельному опитуванні вдається встановити, що нещодавно ця людина з косметичною метою видалила новоутворення на шкірі, яке виявилося злоякісним та метастазувало.

Прогноз для хворих із меланомою залежить від своєчасного діагностування. Необхідно пам’ятати, що профілактика меланоми зводиться до своєчасного видалення уражених чи набутих невусів, що часто травмуються, а також до найсуворішої заборони видалення припікання, чи інших маніпуляцій, при різного виді родимках, бородавках, шкірних пухлинах.

 

 

ТЕТЯНА КУПРІЯН, лікар дерматолог поліклінічного відділення.

В житті кожної жінки настає момент, коли вона усвідомлює, що хоче стати мамою і мріє про те, щоб у неї народився здоровий малюк. Здавалося б, так просто зачати дитину, було б бажання. Але якщо пара планує народити дитину, ми наполегливо рекомендуємо майбутнім батькам заздалегідь планувати вагітність й готуватися до зачаття після обстеження й консультації з лікарем.

Сьогодні, за даними офіційної статистики, майже кожна третя дитина з’являється на світ з відхиленнями в стані здоров’я, а 27 із кожної тисячі народжуються з вродженими вадами.

Значне навантаження з проблемами репродуктивного здоров’я припадає на дітей підліткового віку та молодь.

Фахівцями нашої жіночої консультації проаналізовано стан здоров’я жінок під час взяття на облік по вагітності. Ситуація наступна:

– майже кожна жінка має одну або кілька соматичних патологій;

– у 75% вагітних виявляються кольпіти і бактеріальний вагінози, які важко піддаються лікуванню, ремісії нестійкий, що ускладнює перебіг вагітності, пологів та післяпологового періоду.

Куріння, вживання алкоголю, експерименти з наркотиками обумовлюють значну частину репродуктивних втрат та низького рівня здоров’я дітей, адже в структурі причин інвалідності дітей в Україні перше місце займають вроджені аномалії та хромосомні порушення, на другому – хвороби нервової системи, на третьому – розлади психіки та поведінки.

Усі без винятку пари хочуть, аби у них народилися здорові діти. Для цього до зачаття дитини обом батькам, а не лише жінці, треба ретельно готуватися. Говоримо про п’ять важливих кроків, які варто зробити чоловіку та жінці, плануючи поповнення в сім’ї.

Крок перший: оберіть лікаря гінеколога та здайте аналізи на torch-інфекції, інші небезпечні захворювання. TORCH-інфекцій належать токсоплазмоз, герпес, краснуха, цитомегаловірусна інфекція та деякі інші захворювання. Перед вагітністю бажано здати аналіз, як мінімум на ці 4 показники. Загроза цих хвороб в тому, що вони передаються від матері до плоду, і можуть стати причиною розвитку серйозних вад розвитку та патологій. Про наявність антитіл до збудників інфекцій краще знати до зачаття, щоб мати можливість провести профілактику та вжити всі необхідні заходи. Необхідно здати аналізи на вірусні гепатити B та C, а також на ВІЛ. Якщо є підозра на хламідіоз (або він був колись в наявності), потрібно обов’язково провести відповідну діагностику. Це захворювання є дуже небезпечним для новонароджених, тому про факт його наявності потрібно знати і жінці, і лікарю.

Крок другий: позбудьтеся шкідливих звичок. Майбутні батьки повинні хоча б за три місяці до зачаття кинути курити, вживати алкоголь, наркотики. Плід жінки, яка курить, має менші розміри та вагу. У батька-курця знижується кількість активних сперматозоїдів. Вживання алкоголю та наркотичних препаратів викликають затримку внутрішньоутробного розвитку, що значно погіршує стан здоров’я уже народженої дитини.

Крок третій: збалансоване харчування. Раціон майбутніх батьків має бути багатий на цільнозернові продукти, рослинні олії, горіхи, свіжі овочі та фрукти, нежирні сорти м’яса і риби, морепродукти. У жодному разі не вживайте БАДів, вітамінів, керуючись порадами людей без медичної освіти.

Крок четвертий: з’ясуйте чи нема у вас хронічних захворювань. Хронічні захворювання можуть впливати не лише на якість життя, а на фертильність і перебіг вагітності. На етапі планування вагітності необхідно відвідати свого сімейного лікаря.

Крок п’ятий: консультація генетика. Якщо партнери здорові та їх вік від 20 до 35 років (для чоловіків – до 40 років), консультація генетика не є обов’язковою.

Окрім вікових причин, приводом для такої консультації можуть бути:

– в роду одного з пари були спадкові захворювання;

– один чи обидва партнери працювали на шкідливих виробництвах;

– якщо раніше хоча б у одного з пари були випадки народження мертвих дітей або дітей з вадами розвитку;

– при тривалому безплідді, невиношуванні та викиднях, пологах на ранніх термінах;

– якщо один чи обидва з пари довгий час проживали на екологічно несприятливій території.

При наявності хронічних захворювань або ризику ускладнень вагітності можуть знадобитися й інші обстеження.

І останнє. Якщо ви не встигли пройти підготовку до вагітності, а вона наступила, не засмучуйтеся. Не затягуйте з візитом до лікаря, пройдіть обстеження, виконуйте всі рекомендації, любіть свого майбутнього малюка – і в цьому випадку навіть при незапланованої вагітності у нього є великий шанс народитися здоровим, вирости щасливим і талановитим!

 

ДІАНА ВОРОНКІНА, лікар акушер-гінеколог жіночої консультації.