На сьогоднішній день, проблема травматизму серед людей похилого віку є актуальною та важливою. Зі старінням організму зменшується фізична активність, підвищується ризик падінь та інших травматичних подій.

Фактори ризику травматизму у похилому віці.

Падіння як основний фактор травматизму. Однією з найпоширеніших причин травм у людей похилого віку є падіння. Вони можуть мати серйозні наслідки, особливо у разі слабкого стану кісток та м’язів у похилому віці.

Медичні проблеми та хвороби, що сприяють травматизації. Деякі хвороби, такі як остеопороз, артрит та інші захворювання опорно-рухового апарату, збільшують вразливість організму до травм.

Психологічні та соціальні аспекти. Соціальна ізоляція, депресія та інші психологічні аспекти можуть призвести до недбалості щодо власного здоров’я та безпеки, що підвищує ризик травм.

Методи профілактики травматизму у людей похилого віку.

Фізична активність та регулярні тренування. Спеціально розроблені комплекси фізичних вправ можуть покращити м’язовий тонус, координацію та стан кісток, зменшуючи ризик падінь.

Організація безпечного оточення. Важливо забезпечити належні умови в домашньому середовищі, щоб уникнути небезпечних ситуацій.

Регулярні медичні огляди та консультації. Вчасне виявлення та лікування медичних проблем допоможе уникнути комплікацій та травматичних ситуацій.

Соціальна підтримка та психологічна допомога. Активна участь у громадському житті, спілкування з однолітками та підтримка важливі для уникнення психологічних факторів, що сприяють травматизації.

Профілактика травматизму у людей похилого віку є складною, але надзвичайно важливою задачею для збереження їхнього здоров’я та якості життя. Впровадження запропонованих методів та підходів допоможе зменшити ризик травм та покращити загальний стан цієї категорії населення.

 

Євгенія Степанова, лікар-травматолог поліклінічного відділення.

Тривалий час ми замовчували ці проблеми. Про жорстоке поводження в родині було не прийнято говорити в голос, вважалося, що рідні люди самі розберуться. І тільки останні роки в нашій країні стали активно відстоювати право на захист від насильства.

Ця форма насильства існує давно і зустрічається досить часто. Таке насильство ніяк не можна пояснити виключно економічними негараздами, оскільки воно наявне і в економічно розвинутих країнах.

Насильство часто присутнє в нашому житті і ми тим чи іншим чином є його учасниками. Хтось сам поводиться жорстоко в родині, хтось є жертвою, а дехто мовчки спостерігає і робить вигляд, що нічого не відбувається. Трагічність ситуації в тому, що свідки чи жертви насильницької діяльності переносять модель кривдницької поведінки у власне життя та продовжують чинити насильство. Власне створюється коло насильства: жертви стають кривдниками.

Найчастіше насильство проявляється в сім’ї. Форми впливу можуть бути різними – фізична, сексуальна, психологічна, економічна або як їх комбінація. Витоки насильства закладено у звичаях як суспільства в цілому так і кожної роди зокрема. Значною мірою така поведінка є наслідком виховання, за якого агресивна поведінка розглядається як єдиний спосіб вирішення проблем. Хлопчиків навчають бути напористими у досягненні своє мети, тоді як дівчат вчать терпіти.

Найнебезпечніше те, що насильство дає дуже серйозні негативні соціальні наслідки. Воно породжує терор, безладдя; відчуття відсутності допомоги, невпевненості, безнадійності або безсилля; відчуття провини; відчуття придушення волі.

Діти з сімей, у яких практикується насильство, відчувають постійний психологічний дискомфорт, для них це справжня трагедія. Жорстоке поводження з дітьми, нехтування їхніми інтересами завдає шкоди їх фізичному здоров’ю, тягне за собою важкі психічні та соціальні наслідки. У більшості дітей – жертв насильства – можуть з’являтися відхилення в психічному, фізичному розвитку, в емоційній сфері.

Жорстоке поводження з дітьми в подальшому формує з них соціально-дезадаптованих людей, не здатних створювати повноцінну родину, бути гарними батьками, а також є поштовхом до відтворення жорстокості по відношенню до власних дітей.

Як же захистити дитину? Що можна зробити, щоб запобігти жорстокому поводженню з дітьми та насильству в сім’ї? Хто повинен зупинити цикл знущань?

Це можуть і повинні зробити матір та батько! Якщо кривдником є батько, то лише жінка може захистити своїх дітей і себе саму. Якщо кривдником є жінка, то батько може перервати насильницькі стосунки і захистити дітей.

 

Тамара Воробйова, районний лікар-педіатр.

Хвороба СНІД викликається ВІЛ – вірусом імунодефіциту людини. Інфікованих людей називають ВІЛ-позитивні. Проте лише кінцева стадія хвороби називається СНІД – Синдром набутого імунодефіциту людини. З того часу, як було відкрито новий вірус, епідемія ВІЛ/СНІДу охопила весь світ і забрала понад 20 млн., життів. Більше половини нових випадків зараження ВІЛ реєструється серед людей віком від 15 до 24 років. Щодня у світі інфікується понад 6 тисяч юнаків та дівчат.

Дуже важливо знати, як передається ця хвороба. Знати – означає упередити! Встановлені три шляхи:

– статевий – при незахищеному статевому контакті;

– через кров: переливання зараженої крові, використання брудних шприців під час прийому наркотиків, брудні голки, пірсинг, татуювання, використання забрудненого, зараженого кров’ю леза тощо;

– від ВІЛ-позитивної матері до дитини під час вагітності, пологів або годування груддю.

ВІЛ не можна вдихнути, не має його в сльозах, поту, слині, не можливо заразитися доторкнувшись до зараженої людини.

Продовжує домінувати статевий шлях інфікування. Зростання гетеро-сексуального шляху передачі та кількості ВІЛ-інфікованих жінок дітородного віку спричинило поступове збільшення кількості дітей, народжених ВІЛ-інфікованими мамами.

В останні роки відмічається зростання кількості ВІЛ-інфікованих осіб, виявлених через наявність клінічних ознак хвороби. Найбільш поширеним СНІД-індікаторним захворюванням, як і раніше, залишається туберкульоз.

На жаль, сьогодні далеко не кожний ВІЛ-інфікований мешканець України знає свій статус і звернувся до медичного закладу. Тому однією з головних проблем є недостатні обсяги тестування. З метою розширення можливості доступу різних категорій населення до системи добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію/СНІД в багатьох лікарнях відкрито кабінети «Довіри». Швидкий тест на ВІЛ-інфекцію можна зробити навіть у сімейного лікаря. Це безкоштовно, безболісно і потребує лише краплі крові та 15 хвилин часу людини. Цей тест допомагає виявити ВІЛ за декілька років до того як розів’ється хвороба і здійснюється через простий аналіз крові.

Інформація про хворого є конфіденційною і охороняється відповідним законом України.

Ліки від СНІДу називаються антиретровірусною терапією. Вони поки що не здатні повністю знищити ВІЛ, але можуть призупинити його розмноження. ВІЛ-інфекція вже давно не «чума ХХІ століття». Це хронічна інфекція, як і багато інших, її можна ефективно лікувати, створювати сім’ю й народжувати дітей, бігати марафони та робити кар’єру, старіти і виходити на пенсію – так само, як і без ВІЛ.

 

ОЛЕКСАНДРА БЄЛАЯ, лікар-інфекціоніст поліклінічного відділення комунального підприємства «Полтавської центральної районної клінічної лікарні Полтавської міської ради».

Шановні пацієнти! Якщо Ви поступили на лікування до комунального підприємства «Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської міської ради», ця пам’ятка для Вас. Метою перебування в лікарні є відновлення здоров’я. Але пам’ятайте, що лише сумісними зусиллями (вашим та медичного персоналу) можливо досягти найкращого результату відновлення Вашого здоров’я. Тому адміністрація закладу просить дотримуватись правил перебування у нашому лікувальному закладі.

Під час госпіталізації до стаціонару не забутьте взяти з собою паспорт. виписки про лікування, яке проводилось раніше, туалетне приладдя, змінне взуття. змінну чисту натільну білизну, халат (піжаму).

Особисті речі, коштовності, документи, гроші необхідно передати родичам, або здати на зберігання працівникам приймального відділення під розпис.

Попередьте або ознайомте близьких і родичів про порядок відвідування і правила поведінки у відділенні.

У відділенні бажано дізнатися прізвише, імʼя, по батькові вашого лікаря. з яким ви і ваші родичі надалі будете спілкуватися.

Зауважте, що не у всіх відділеннях стаціонару дозволено використання мобільних телефонів.

Будь-ласка, дотримуйтесь загальноприйнятих норм у спілкуванні з медичним персоналом.

В разі порушення перебування в стаціонарі хворий може бути виписаний з відділення з відповідною відміткою в лікарняному листку.

Категорично забороняється:

– вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин, тютюнопаління;

– грубе та неповажне ставлення до медичного персоналу;

– недотримання рекомендацій лікаря, прийом лікарських препаратів на власний розсуд;

– самовільний вихід з території лікарні;

– недотримання правил внутрішнього розпорядку.

Адміністрація лікарні закликає хворих:

– не палити на території медичного закладу;

– не користуватися у палаті кипʼятильниками, слектричними грілками, а також трійниками і подовжувачами;

– не встановлювати особисту побутову електроапаратуру (наприклад телевізор).

– не довіряти свої речі стороннім особам;

– не запрошувати в стаціонар випадкових знайомих;

– не тримати в палаті одяг, великі суми грошей, коштовні речі, прикраси.

 

Галина ШУЛЬГА, юрисконсульт.

Професія медичного працівника – це покликання, приклад високого служіння на благо людини. Але навіть серед медиків є фахівці які наближені до таїнства життя більше від інших, це лікарі акушери-гінекологи та неонатологи, акушерки. Саме від їх майстерності залежить щасливий старт нового життя. Вони працюють з особливими пацієнтами, які потребують не тільки професійного догляду, а й душевного тепла. Всі ми прекрасно розуміємо якої позитивної енергетики потребує майбутня молода мама, новонароджене дитя.

Але життя не стоїть на місці, постійно змінює нашу реальність. Приносить зміни, іноді приємні, а іноді і трохи сумні. Так сталося, що з першого листопада припиняє свою роботу акушерське відділення нашого закладу. Реформа в медицині вимагає більш ефективних рішень та підходів до надання послуг населенню. Понад п’ятдесят років важкої повсякденної роботи, тривоги та радості від маленьких але таких приємних перемог. Той, хто хоча б одного разу стикався з непростими буднями акушерського відділення зрозуміє про, що йде мова, яка колосальна відповідальність лежить на цих людях.

41266 нових людських життів з’явилися на світ у нашому акушерському відділенні, саме там вони розпочали свій життєвий шлях назустріч майбутньому. А скільки талановитих та відданих своїй професій спеціалістів «зросли» в стінах відділенням Полтавської районки. Багато років з честю виконували вони свою високу місію.

Від щирого серця хочу подякувати колективу відділення, людині, які очолювала його в цей непростий період змін та перетворень, Карпенко Ніні Миколаївні. Згадати тих, хто створював акушерську службу в районі, примножував її здобутки, був справжнім наставником для молоді – Зінченка Якова Пилиповича, Яковенка Миколу Андрійовича та багатьох інших достойних людей. Можна говорити безкінечно багато гарних слів на адресу колективу відділення, але головне – хочеться побажати їм гарної та безхмарної долі, подальших успіхів на професійному шляху. Будьте здорові та щасливі. Мирного чистого неба нам всім!

 

З глибокою повагою директор комунального підприємства «Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської міської ради» Олег Мехедько.

Почнемо з того, що таке діафрагма? Діафрагма – це м’язова перегородка, яка відокремлює грудну порожнину від черевної. У діафрагмі наявний отвір, через який стравохід виходе із грудної у черевну порожнину. Цей отвір сформований м’язами, які називаються ніжками діафрагми. Через низку причин, коли збільшується отвір між ніжками діафрагми виникає кила стравохідного отвору діафрагми, наслідком якої є зміщення шлунку чи інших органів черевної порожнини у грудну порожнину.

Найчастішими проявами діафрагмальної грижі є:

– біль за грудиною, що посилюється при фізичному навантаженні чи тулуба вперед;

– печія, яка переважно виникає після їжі під час фізичної праці або у положенні лежачі;

– утруднення при ковтанні їжі;

– рідше виникає відчуття частого серцебиття або навіть перебоїв у роботі серця, задишка, що маскується під кардіологічні захворювання.

При наявності вищевказаних симптомів необхідно звернутися до сімейного лікаря та провести додаткові методи обстеження. Насамперед, фіброгастродуоденоскопія, рентгеноскопія верхніх відділів шлунково-кишкового тракту із барієм, рідше, КТ органів черевної та грудної порожнини.

Якщо діагноз діафрагмальна грижа підтвердився, для вирішення тактики подальшого лікування та визначення доцільності оперативного втручання необхідно звернутися на консультацію до хірурга, адже даний діагноз може створювати загрозливі стани:

– гастроезофагальну рефлюксну хворобу, внаслідок чого кислий вміст шлунку потрапляє у стравохід, викликаючи опіки чи подразнення та в запущених випадках порушення цілісності слизової оболонки стравоходу;

– защемлення діафрагмальної грижі – стан, коли шлунок щільно фіксується у певному положенні, що може викликати незворотні зміни у його стінці. Цей стан загрозливий для життя та потребує термінового оперативного лікування;

– шлункова чи стравохідна кровотеча, яка виникає на тлі ерозій чи виразок;

– Синдром Баррета – передраковий стан, який виникає через хронічне ураження слизової оболонки стравоходу вмістом шлунку, при якому багатошаровий плоский епітелій заміщується на атиповий циліндричний епітелій.

Перевагою сучасної медицини є застосування мало інвазивних лапароскопічних операцій при лікуванні діафрагмальних гриж. Суть методу полягає у тому, що через невеликі проколи на передній черевній стінці проводиться операція. У результаті якої зміщені органи із грудної порожнини хірург повертає на своє анатомічне місце у черевну порожнину. Для подальшого запобігання їх переміщення проводиться ушивання збільшеного отвору діафрагми до звичайних фізіологічних розмірів, що називається медичним терміном – круррорафія. Після чого завершальним етапом даної операції є фундоплікація, тобто накладання манжети із стінок шлунку навколо стравоходу.

Із усього вищенаведеного можна зробити висновок, що перевагами лапароскопічного методу у оперативному лікуванні діафрагмальних гриж є: мала травматизація, швидка рухова активність, короткочасне перебування на стаціонарному лікуванні (4-6 днів), швидке відновлення працездатності.

 

ОЛЕКСАНДР МОМОТ, лікар-хірург хірургічного відділення.

В даний час ми переживаємо одну з найбільших трагедій в історії нашої країни, як наслідок, на тлі ведення росією агресивної війни, значно зріс негативний вплив різних чинників на особистість. У людей загострюються почуття страху, невизначеності, невпевненості, розгубленості та деколи й розчарування. Все це, не поліпшує психічне функціонування особистості, різко погіршує психічне здоров’я людини. Нагадаю, що психічне здоров’я це відсутність будь-яких відхилень і психічних захворювань. Але часом навіть цілком здорова людина перебуває в нестійкому стані і має проблеми в емоційній і психологічній сферах. Саме тому більш точне визначення аналізованого поняття – це соціальне і психологічне благополуччя, яке дозволяє жити повноцінним життям: реалізовувати себе і розкривати свій потенціал, продуктивно працювати, відчувати задоволення, вносити певний вклад у суспільне життя. Дуже важливо знати, як вберегти своє психічне здоров’я в екстремальних умовах. Серед основних правил збереження емоційного та психічного здоров’я є п’ять основних компонентів: здоровий сон, збалансоване харчування, щоденна фізична активність, спілкування та позитивні емоції.

Вкрай важливою складовою є інформаційна гігієна. Обов’язково маємо дозувати новини, тому що їх багато і звідусіль, зараз вони не надто приємні. Якщо постійно спостерігається негативний фон, наша психіка дуже швидко дестабілізується і привести її до адекватного стану важко. Тобто зранку можна почитати, побачити новини, трохи вдень, перед сном не читати новини. Дотримуйтеся офіційних повідомлень щодо повітряної тривоги, перебувайте в укриттях. Але більше, ніж півгодини-година сумарно на добу в інформаційній просторі не перебувайте.

Не забувайте про обов’язкові побутові справи. Паніка вмикається тоді, коли ми абсолютно не займаємося тим, до чого звикли. Тому перемикайтеся на ті справи, які робили до війни. Якщо ви маєте можливість працювати, намагайтеся працювати. Зрозуміло, що може бути не той емоційний фон, щоб повністю поринути в роботу, але намагайтеся виконувати свої функціональні обов’язки.

Намагайтеся розслаблятися через заняття хобі, те що зараз доступне: малювання, коли немає світломаскувального режиму, співи, прослуховування музики, фізичні вправи, зарядка, гімнастика, перегляд фільмів ваших улюблених жанрів. Це розвантажує нервову систему. Також читайте книги. Намагайтеся спілкуватися з рідними не тільки на тему війни і обміну новинами, але й на нейтральні теми, обговорюйте плани на найближче майбутнє.

Звертайте увагу тривалість сну. Найбільш красномовний показник, що у нас розсипається здоров’я, а психіка скоро почне руйнуватися, це коли ми дуже мало спимо і страждаємо від безсоння. Науковці кажуть, що 4-5 годин глибокого сну і 2-3 години неглибокого потрібні організму щодня. Якщо людина дотримується такого режиму, то кілька місяців вона може жити без якихось відхилень та негараздів зі здоров’ям. Отже, треба старатись, щоби ваш сон був 7-9 годин на добу. Важлива не тільки кількість сну, але і якість. Обов’язково потрібно спати на горизонтальній рівній поверхні і в теплі.

Надзвичайно важлива харчова гігієна. Необхідно обмежити вживання кави, чорного і зеленого чаю, адже вони збуджують симпатичну нервову систему, що лише посилює токсичну дію стресу. Важливо: потрібно обмежити алкоголь. Не дарма під час комендантської години часто забороняють продаж алкоголю. Пояснюється це не лише міркуваннями етики та безпеки поведінки людини, але і збереженням здоров’я. Адже незважаючи на свою седативну (заспокійливу) дію, алкоголь – поганий транквілізатор, тому що він – депресант. Люди, які часто випивають, з часом стають депресивними, бачать свій теперішній і майбутній час в негативних тонах, у них зростає дратівливість. Отже, «лікуватися» алкоголем і знімати стрес – це прямий шлях до депресії, не кажучи вже про ризик отримати алкогольну залежність. В стресових умовах напрочуд важливо слідкувати за харчуванням – воно має бути максимально регулярним. Адже люди під час стресу часто забувають про те, що потрібно поїсти, і не відчувають апетиту або навіть голоду. Тому, якщо це можливо, забезпечте себе регулярним харчуванням три-чотири рази на день.

При надмірному навантаженні на нашу психіку та емоції, яким є війна, необхідно здійснювати певний контроль за самопочуттям. По-перше, потрібно звернути увагу, які саме емоції і як часто ви переживаєте. Адже при деяких ознаках вам просто необхідно буде звернутись до спеціаліста, щоби не отримати значущі небезпечні розлади або психічних захворювань. По-друге, важливо обмежити підживлення своїх негативних емоцій, тобто, наприклад, якщо ви переживаєте неймовірну паніку або розпач, коли читаєте новини про війну, просто життєво необхідно припинити читати їх часто.

Бережіть себе і свідомо дбайте про своє психічне здоров’я!

 

 

СЕРГІЙ СТЕПЧЕНКО, лікар-психіатр поліклінічного відділення комунального підприємства «Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської міської ради»

Цукровий діабет вважають неінфекційною епідемією XXI століття, адже, за визначенням ВООЗ, у 6 економічно розвинутих країнах світу 4-6% людей хворіє на цукровий діабет, а до 2030 року кількість хворих на цю недугу у світі може збільшитися до 552 мільйона.

В Україні захворюваність на цукровий діабет, як i в інших країнах світу, теж щорічно зростає. На даний час налічується понад 1,3 мільйона хворих на цукровий діабет.

Цукровий діабет було виявлено 300 років тому, але його систематичне вивчення почалося лише в кінці XIX століття. Це захворювання – хронічне, зумовлене абсолютною недостатністю інсуліну в організмі, при цьому підвищується вміст цукру в крові i спостерігається його виділення з сечею.

Для нормальної життедіяльності організму людини необхідне систематичне постачання ззовні різних поживних речовин, які йдуть як на будування нових клітин (тканин), так i на забезпечення організму необхідною енергією. Уci види обміну речовин в організмі тісно пов’язані між собою. При цукровому діабеті, перш за все, порушується вуглеводний обмін, а потім до нього приєднуються порушення жирового та інших видів обміну організму.

Цукровий діабет розвивається поступово. До числа перших ознак цього захворювання належать: сухість у ротовій порожнині, часте сечовипускання, сухість шкіри, слабкість, свербіж, зниження гору, судоми в кінцівках.

При підозрі на цукровий діабет необхідно дослідити кров та сечу на цукор.

Безпосередні причини, які впливають на виникнення цукрового діабету можуть бути доволі різними: головне місце посідають особливості харчування, надмірний вплив стресових факторів, низька фізична активність, що призводить до ожиріння, захворювання шлунково-кишкового тракту. Також мають місце спадкові фактори. У деяких родинах цукровий діабет зустрічається упродовж поколінь.

Це дає підставу вважати, що недостатність апарату, який регулює вуглеводний обмін може передаватися у спадок i проявлятись при несприятливих життєвих умовах. Тому всі члени родин хворого на цукрових діабет повинні підлягати щорічному обстеженню a6o виявити наявність у них діабету та своєчасно розпочати лікування.

В залежності від причин i механізму захворювання, виділяють 2 типи цукрового діабету – інсулінозалежний (I тип)та інсулінонезалежний (II тип). Перший тип називають ще юнацьким, тобто він виникає, звичайно, в дитячому та юнацькому віці, та у осіб, молодших 30 років. Другий тип цукрового діабету виникає, як правило, в осіб старшого віку.

Незважаючи на те, що діабет є поки що невиліковним захворюванням, профілактика та своєчасне лікування його ускладнень може значно не тільки продовжити, а й покращити життя хворим.

Досить велика гpyпa людей перебуває у зоні ризику виникнення цукрового діабету, це:

• хворі зі стійким пародонтозом та фурункульозом;
• особи з нирковою та аліментарною глюкозурією;
• особи похилого та старшого віку;
• однояйцеві близнюки, з яких один хворіє на цукровий діабет;
• жінки, які народили живу дитину вагою 4,5 кг i більше;
• матері дітей з вадами розвитку;
• жінки з глюкозурією під час вагітності;
• особи, які страждають на гіпертонічну хворобу, подагру, атеросклероз, гіперурікемію.

Особливим завданням лікування цукрового діабету є нормалізація вугловодного обміну. Важливим є дотримання нормальної маси тіла, виключення з дієти легкозасвоюваних вуглеводів, обмеження вживання продуктів багатих на вуглеводи, стабільний режим харчування – все це запобігає розвитку ускладнень та підтримання належного рівня якості життя.

Сучасна медицина дає можливість тримати під контролем цей важкий недуг але для цього потрібно дотримуватись рекомендацій лікаря, не ігнорувати елементарні речі які допомагають контролювати рівень цукру в організмі.

 

ВАЛЕНТИНА ПАЩЕНКО, лікар-ендокринолог поліклінічного відділення комунального підприємства «Полтавська центральна районна клінічна лікарня Полтавської міської ради»

Рак молочної залози є однією з найбільш вивчених і досліджуваних форм раку. Найдавніше з відомих описів раку молочної залози (хоча сам термін «рак» ще не був відомий і не використовувався) було знайдено в Єгипті і датується приблизно 1600 роком до нашої ери. Так званий «Папірус Едвіна Сміта» описує 8випадків пухлин чи виразок молочної залози, які були піддані лікуванню припіканням вогнем. Текст говорить: «Від цієї хвороби немає лікування, вона завжди призводить до смерті». Як мінімум один з описаних в папірусі восьми випадків раку молочної залози виник у чоловіка.

Фактори ризику захворюваності на рак молочної залози (рак грудей) :вік більше 40 років; високий рівень естрогену в крові; наявність родичів 1-ї лінії (мама, сестра, тітка, бабуся), хворих на рак молочної залози; прийом гормональних препаратів з метою контрацепції або регуляції менструального циклу,замісної гормональної терапії в менопаузі; перша вагітність у віці старше 30 років; раніше перенесений рак яєчника або молочної залози; контакт з джерелами радіації; зміни в молочній залозі, трактуються лікарем як виникнення атипової епітеліальної гіперплазії. Незважаючи на те, що фіброзно-кістозна мастопатія не є передракових станом, атипові зміни в епітелії проток грудей збільшують ризик раку молочної залози; відсутність пологів і вагітностей;ендокринологічні та обмінні порушення (захворювання щитовидної залози, ожиріння); ранній початок менструацій (до 12 років) та /або пізній початок менопаузи; підвищене вживання жирної їжі.

У розвитку раку молочної залози істотну роль відіграють попередні патологічні процеси в її тканинах, в основному повторні дисгормональні гіперплазії з утворенням вогнищ фіброзно-кістозної мастопатії (фіброаденоматозу). Причинами цих змін у тканині молочної залози служить ряд ендокринних порушень, нерідко обумовлених супутніми захворюваннями яєчників, повторними абортами, неправильним годуванням дитини і т. п. позов збільшується зі збільшенням розміру залози. За гістологічною будовою раки молочних залоз частіше відносять до аденокарцинома або солідному раку з безліччю перехідних форм. Розрізняють протоковий і дольковий раки, представлені інфільтруючим і неінфільтратівнимі формами. Слід зазначити, що, крім ракових пухлин, у молочних залозах украй рідко (усього в 1% випадків) можуть виникати інеепітеліальні злоякісні пухлини – саркоми, в діагностиці та лікуванні яких немає принципових відмінностей від раку.

Симптоми рака молочної залози:

Локалізація ракових пухлин у молочних залозах сама різна. Однаково часто уражається як права, так і ліва заліза; приблизно в 25% спостерігають двосторонні раки молочних залоз. Вузол у другій залозі може з’явитися як метастазом, так і другий самостійної пухлиною.

У самій молочній залозі найчастіше (приблизно у 1/2 хворих)пухлини виникають у верхньо-зовнішньому квадранті, іноді у самого краю її на кордоні з пахвовій западиною.

Проявом раку можуть бути і виділення з соска, як правило,кров’янисті. При поширенні процесу в лімфатичні вузли, вони збільшуються, що може викликати дискомфорт у пахвових областях. Крім звичайної клінічної картини раку молочної залози, виділяють особливі її форми: маститоподібна форма, Бешихоподібна форма, панцерний рак і рак Педжета. Маститоподібний рак відрізняється бурхливим перебігом з різким збільшенням молочної залози, її набряком і болючістю. Шкіра напружена, гаряча на дотик, червонувата. Симптоми цієї форми раку подібні з гострим маститом, що у молодих жінок, особливо на тлі перенесених пологів, нерідко спричиняє важкі діагностичні помилки. Бешихоподібна форма раку відрізняється появою різкої червоності на шкірі залози, іноді розповсюджується за її межі, з нерівними зубчастими краями, іноді з високим підйомом температури. Ця форма може бути прийнята за звичайне бешихове запалення з відповідним призначенням різних фізіотерапевтичних процедур і медикаментів, що веде до відстрочення правильного лікування. Третя форма -панцерний  рак виникає внаслідок ракової інфільтрації по лімфатичних судинах і щілинах шкіри, що призводить до горбистому потовщення шкірного покриву. Утворюється як би щільний панцир, що охоплює половину, а іноді і всю грудну клітку. Перебіг цієї форми вкрай злоякісне. Особливу форму площинного ураження соска і ареоли представляє рак Педжета. У початкових стадіях з’являються лущення і мокнуття соска, що часто приймають за екзему. Надалі ракова пухлина поширюється по протокахзалози вглиб, утворюючи в тканини її типовий раковий вузол із метастатичним ураженням лімфатичних вузлів. Рак Педжета протікає порівняно повільно, іноді по декілька років, обмежуючись тільки ураженням соска. В цілому перебіг захворювання на рак молочної залози залежить від багатьох чинників і в першу чергу від гормонального статусу й віку жінки. У молодих, особливо на тлі вагітності і годування, він дуже швидко, рано дає віддалені метастази. У той же час у старих жінок рак молочної залози може існувати по 8-10 років без схильності до метастазування.

Коли необхідно звернутися до лікаря: ви виявили ущільнення в грудях; з’явилися виділення із сосків; змінилася шкіра грудей («лимонна кірка», втягнення, почервоніння, набряк); змінився сосок (втягнувся, з’явилася кровоточива ранка).

На ранніх стадіях основним проявом раку молочної залози є наявність об’ємного утворення в молочній залозі, що виявляється при мамографії, УЗД або інших методах дослідження, або самою жінкою (набагато рідше, і, в основному, у жінок з невеликою грудьми). Але необхідно розуміти, що виявити пухлину, що характеризується дифузним ростом (не має щільної частини), без спеціальних інструментальних методів неможливо. Регулярних профілактичних обстежень 1 раз в рік в більшості випадків достатньо для виявлення МЖ на ранніх стадіях.

Діагностика рака молочної залози :

Сучасні діагностичні методи, що застосовуються у всьому світі, є запорукою успішного лікування. В результаті комплексної діагностики, лікаря стає ясно, наскільки процес поширений. Тоді він може вибрати оптимальну тактику лікування для кожної пацієнтки. Діагностичні методи можна розділити на 3 групи:

Методи візуалізація раку молочної залози: рентгенологічний (мамографія);  ультразвуковий; метод магніторезонансної томографії (МТ).

Мамографія є найбільш інформативним діагностичним методом.

Додаткові дослідження при раку молочної залози: ультразвукове дослідження органів черевної порожнини; рентгенографія легенів; комп’ютерна томографія органів черевної порожнини і грудної клітини;сцинтиграфія (радіоізотопне дослідження) скелета; загальноклінічні аналізи та обстеження; дослідження лімфатичних вузлів до початку лікування.

Лікування рака молочної залози :

В останнє десятиліття світової онкологією досягнуті значні успіхи в лікуванні раку молочної залози. Основою успішного лікування є комплексний підхід – оптимальне поєднання хірургічного; хіміотерапевтичного;  радіотерапевтичного етапів.

Тактика лікування вибирається спільно клінічними онкологами, хірургами, радіо терапевтами. На вибір методу лікування впливає тип пухлини, її розмір, наявність метастазів, індивідуальних особливостей кожного пацієнта. Чим раніше виявлена пухлина, ніж менше поширення захворювання – тим легше, коротше, дешевше і ефективніше лікування.

З метою запобігання раку молочної залози необхідно щомісячне самообстеження та своєчасне звернення до лікаря, що надає жінкам впевненості в стані свого здоров’я та є важливою частиною профілактики та діагностики захворювання молочних залоз, що дозволить вам зберегти здоров’я та життя.

 

АННА КОТОВА, лікар-онколог поліклінічного відділення.

З 1 жовтня 2023 року розпочалася постановка на військовий облік у ТЦК жінок. Проте не всіх. Стати на військовий облік обов’язково мають жінки медичних та фармацевтичних спеціальностей, жінки з іншими спеціальностями можуть стати на військовий облік виключно за власним бажанням, тобто добровільно (ч. 11 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу»). На військовозобов’язаних жінок, котрі мають військовий квиток, ведеться військовий облік на підприємстві, установі чи організації, тощо, незалежно від її спеціальності.

А от щодо жінок-медиків й фармацевтів маємо перші уточнення від МОЗ. Як роз’яснює Міністерство, всі жінки віком від 18 до 60 років, які мають медичну або фармацевтичну освіту чи працюють за такими спеціальностями: лікар, стоматолог, акушерка, сестра медична, фармацевт та провізор, наукова співробітниця, керівниця підрозділів в охороні здоров’я тощо вже мають перебувати на військовому обліку. При цьому більшість жінок з медичною та фармацевтичною спеціальністю уже стоять на військовому обліку у ТЦК.

Тож з 1 жовтня 2023 року на військовий облік мають стати всі жінки-медики та жінки-фармацевти, які з певних причин там не перебували. Щоб стати на військовий облік жінки, які мають медичну або фармацевтичну спеціальність, матимуть 3 роки – до 31 грудня 2026 року.

При цьому у п. 51 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, висунуті вимоги щодо працевлаштування жінок-медиків та фармацевтів, які досі не перебувають на військовому обліку у ТЦК. Отже, як зазначає МОЗ, до 31 грудня 2026 року жінки з медичною та фармацевтичною освітою зможуть працевлаштуватися на роботу без надання військового квитка. Однак під час прийняття на роботу жінок мають попереджати, що підприємство буде зобов’язане повідомити про неї ТЦК. Далі жінка має самостійно прибути до ТЦК для взяття на військовий облік.

Як зазначає МОЗ, постановка на військовий облік жінок-медиків та жінок-фармацевтів не дорівнює мобілізації. Облік необхідний лише для узагальнення даних про наявний резерв медиків й відповідно фармацевтів у державі.

 

ВІКТОРІЯ КІСІЛЬ, старший інспектор з кадрів.